ДРІБНУ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: шити дрібненьким вистягом; маком шити

Правильніше: на зріст не вдався; малий (дрібний) на зріст; коротун, курдупель; куций; приземок; не доріс; як кіт навсидячки

Правильніше: на гамуз (ущент, у дрізки, на дрізки) розбити (розтрощити); на тріски (на скіпки, на попіл) побити; на тріски поламати; потрощити на гамуз

Правильніше: на гамуз; на цурпалки, на цурупалки

Правильніше: копійчаний; дріб'язковий; малий; крихітний; дрібний; невеликий; жалюгідний; злиденний; миршавий; убогий

Правильніше: лемішка

Правильніше: сніг карапшить

Правильніше: на чай давати (одержувати)

Правильніше: сліпий (циганський, курячий) дощ; з-під сонця дощ; дрібний (теплий) дощ; дощ як крізь сито (як з-під сита); ситом дощ

Правильніше: трусити риссю (ристю, клусом)

Слово дрібний означає «малий», «незначний за обсягом» (дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти). «Через вузьку пересип скрізь були прокопані єрики, себто канави, кудою ціле літо йшла дрібна кефаль з моря в озеро жирувати на плавнях». (І. Нечуй-Левицький.)

Барвіночку мій хрещатий,
Зелений, дрібний.
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний!
(Леся Українка.)

«Молода вдова лишилася сама з двома дрібними дітьми, без засобів до життя, без свояків і приятелів». (І. Франко.) «Полк мав просуватися вперед окремими загонами і дрібними групами і, можливо, діяти певний час децентралізовано». (О. Гончар.)
Дрібний вживається і в переносному значенні, характеризуючи суспільну чи економічну роль чогось. «Не можна тему простої людини трактувати в мистецтві як буденну, дрібну тему». (О. Довженко.)
У переносному значенні дрібний може характеризувати й суспільне чи економічне становище людини: дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний службовець, чиновник та ін. «Г р е к (до дрібного крамаря): То винні все закони ваші римські — заборонили чесні товариства». (Леся Українка.)
Мілкий означає «неглибокий» (мілка тарілка, мілка річка, мілка оранка). «Повище виру Стрий розлився широко, зате й мілкий там брід, яким іде й громадська дорога до Н.» (І. Франко.) «Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки». (М. Коцюбинський.)
Нечіткість у вживанні слів мілкий і дрібний у переносному значенні часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема може бути мілка, тобто неглибока, і дрібна, тобто маленька. Порівн. у І. Франка в «Маніпулянтці»: «Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!», де без аналізу контексту важко встановити, що саме означає тут мілкий — «неглибокий», «поверховий» чи «дріб'язковий», «нікчемний».
Щоб з'ясувати, який з двох прикметників слід ужити, треба підставити в речення їхні синоніми: до дрібний — малий, невеликий; до мілкий — неглибокий. Сказати, наприклад, «неглибокі гроші» не можна, цей вираз позбавлений змісту, а невеликі (тобто дрібні) гроші — словосполучення цілком можливе. Тому потрібно говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.

Слово дрібний передає значення «малий за розміром, обсягом», «невеликий на зріст; юний». Дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти. «Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять» (Леся Українка).
Вживається цей прикметник і переносно, характеризуючи суспільне чи економічне становище людини. Дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний чиновник. Означає також «незначний, другорядний». «Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала» (Юрій Яновський).
Мілкий – що має невелику глибину. Мілка річка, мілка оранка, мілка миска. У переносному значенні – «неістотний».
Нечіткість у вживанні слів дрібний і мілкий переносно часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема буває мілка, тобто неглибока, і дрібна, тобто маленька. Порівняймо у Івана Франка в «Маніпулянтці»: «Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!», де без аналізу контексту важко збагнути, що саме означає тут мілкий – «неглибокий», «поверховий» чи «дріб'язковий», «нікчемний».
Щоб з'ясувати, який з двох прикметників слід ужити, мовознавець Євгенія Чак радить підставити в речення їхні синоніми: до дрібний – малий, невеликий; до мілкий – неглибокий. Сказати, наприклад, «неглибокі гроші» не можна, цей вислів позбавлений змісту, а невеликі (тобто дрібні) гроші – словосполучення цілком можливе. Тому треба говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.

В українській мові є термін дрібні гроші, який відповідає російському мелочь щодо розмінної монети. Дріб'язок – то, за визначенням мовознавців, щось вельми незначне. Вживаючи це слово стосовно грошей, маємо на увазі їхню мізерну суму. Приміром, може бути такий діалог: «У тебе є гроші?» – «Тільки якийсь дріб'язок залишився». А коли говоримо про розмінну монету, безвідносно до суми, слід послуговуватися словосполученням дрібні гроші або субстантивованою (іменниковою) формою дрібні. Така назва відповідає за змістом термінові розмінна монета. «Розмінна монета використовується для розрахунків за товари вартістю до одної гривні» (з газети). У побуті ще кажуть дрібняки. Не так давно в обігу були срібняки, срібнячки (монети зі срібла, його сплавів), мідяки (монети з міді або ті, що кольором схожі на мідь).

Правильніше: дрібні, дрібняки, копійки

Правильніше: Дрібна тема