ДРУЖКІВ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання іменника дружок і в разі потреби замініть:

товариш, товаришок — друг;

дружба — близький друг нареченого у весільному обряді;

друже, голубе, серденько — у звертанні.

«А потім знову зустрівся з дружками, і все пішло по-старому: п'янки, гульня, дебоширство», — читаємо в газеті і, поки не згадаємо російського слова дружок — дружки, не можемо добрати, про що йдеться. Адже в українській мові є тільки слово дружка, що означає «подруга або молода дівчина, яка бере участь у весільному обряді»: «Ой хвалилася гречаная панна своїми косами перед дружками» (Матеріали П. Чубинського); «Уранці йде Олеся дружок збирати» (Марко Вовчок). Російському дружок, що має іронічний відтінок, відповідає товаришок: «Що ж це твій товаришок — такий, наче причмелений?» (із живих уст). Коли йдеться про кількох людей, можна ще користуватися словами товариство («Веселе товариство». — О. Стороженко), компанія («Злі компанії і доброго чоловіка зіпсують». — М. Номис).
Із цього виходить, що у газетній фразі треба було написати: «А потім знов зустрівся з товаришками (або — зі своїм товариством, зі своєю компанією), і все пішло по-давньому...»
Є ще українське слово друзяка, якоюсь мірою воно теж відповідає російському дружок, а ще більше — російському дружище: «Є ви товариші, друзяки? Собаки, а не товариші!» (Панас Мирний).

Правильніше: товаришок

Правильніше: товариш або друзяка