ДОТУ — СЛОВОВЖИВАННЯ

до того часу

Правильніше: доти
Мова – не калька: словник української мови

до тих пір, поки …

Правильніше: доти, поки…; поти, поки…; доти, [аж] поки; дотіль, докіль…; до того часу, поки… (аж поки…); аж доти
Мова – не калька: словник української мови

до тих пір

Правильніше: доти; до того часу; до тієї пори
Мова – не калька: словник української мови

Доти і до тих пір

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію до тих пір на стилістично кращий варіант: доти, дотіль; поти, потіль; до того часу.

ТИПОВО ВДАЛІШЕ
Людина жива до тих пір, доки про неї жива пам'ять. Людина жива доти, доки про неї жива пам'ять.
Доки жива мова народна в устах народу, до тих пір живий і народ. Доки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ.

чи поєднуються прислівники доки і поти?

Слова доки й доти, поки й поти, вживаючись при вираженні меж дії, виступають як взаємозалежні. «Вони танцювали доти, доки зовсім потомились» (Іван Нечуй-Левицький), «Поки щастя плужить, поти приятель служить» (Матвій Номис).
Не можна перемішувати цих спарених прислівників і ставити доти з поти, а поки з доти, як це часом бездумно роблять. Чуття мови підказує неприродність такого сполучення.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Доки — доти, поки — поти

Прислівники доки й доти, поки й поти чуються в фразах як спаровані, взаємозалежні: «Доти лях мутив, доки не наївся» (М. Номис); «Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився спокійно» (О. Гончар); «Поти все вередуватиму, аж поки купиш ласощів» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не вживеться» (П. Куліш).
Не слід перемішувати ці спаровані прислівники й ставити доти з поки, а доки з поти, як це часом, хтозна для чого, роблять: «Слава продавця росла й ширилася доти, поки слідчий не поцікавився»; «Я поти ждав її, доки не прийшла аж увечері». Чуття мови підказує неприродність такого сполучення.

Доки — поки

Правильніше: Доки — доти