ДОРУЧЕННЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
по дорученню
Правильніше:
з доручення, за дорученням
Мова – не калька: словник української мови
Доручення і довіреність
Перевірте вживання:
доручення — дія за значенням доручати; договір, за яким одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії;
довіреність — документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
| ДОРУЧЕННЯ | ДОВІРЕНІСТЬ |
|---|---|
| Керівник дав мені доручення скласти звіт. | Батько видав мені довіреність на керування автомобілем. |
| Він голосував на зборах за дорученням акціонерів. | Нотаріус засвідчив довіреність. |
покласти доручення на кого
Правильніше:
доручити (припоручати, припоручити) кому що
Мова – не калька: словник української мови
по порученню
Правильніше:
на доручення
Мова – не калька: словник української мови
довіреність
Правильніше:
доручення; вірчий лист
Мова – не калька: словник української мови
довіреність
Правильніше:
доручення
Мова – не калька: словник української мови
довіреність
Правильніше:
доручення
Словник-антисуржик.
Довіреність
Правильніше:
Доручення
по довіреності
Правильніше:
за дорученням; за довіреністю
Мова – не калька: словник української мови
виконавець незначних доручень
Правильніше:
старший, куди пошлють
Мова – не калька: словник української мови