ДОРУЧАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
поручати
Правильніше:
доручати
Мова – не калька: словник української мови
Доручення і довіреність
Перевірте вживання:
доручення — дія за значенням доручати; договір, за яким одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії;
довіреність — документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
| ДОРУЧЕННЯ | ДОВІРЕНІСТЬ |
|---|---|
| Керівник дав мені доручення скласти звіт. | Батько видав мені довіреність на керування автомобілем. |
| Він голосував на зборах за дорученням акціонерів. | Нотаріус засвідчив довіреність. |