ДОЖИДАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: чекати коло (біля, край) моря (над морем) погоди (години); марно чекати (дожидати)

Дієслова чекати й дожидати, ждати є абсолютні синоніми, між ними нема ніякої значеннєвої різниці, тільки й того, що перше вживається переважно в говорах Правобережжя України, а друге й третє — здебільшого в говорах Лівобережжя, але в літературній мові їх однаково широко вживають: «Олександра давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка» (М. Коцюбинський); «А мати спати не лягала, дочку вечерять дожидала» (Т. Шевченко); «Не на тебе ждать я буду» (Леся Українка). Надарма не в міру ретельні працівники редакцій часом виправляють дієслово дожидати на чекати: в цьому нема ніякої потреби. А от між дієсловами чекати, дожидати, ждати й дієсловом сподіватися є деяка семантична різниця. Якщо візьмемо дві фрази: «Я чекала на тебе» і «Я сподівалася, що ти прийдеш», — то враз вiдчуємо певну вiдмiннiсть у змiстi. Якщо в першiй мовиться лише про дожидання, то в другiй, крiм дожидання, вчувається ще й надiя на прихiд. У фразi «Я не сподiвалась нiкого до себе в гостi» (Леся Українка) мовиться про те, що не покладалось надiї на прихiд гостей, а в фразi «Я не чекала нiкого до себе в гостi» вiдчувається, що прихiд гостей, може, й був сподiваний, але до цього не готувались.
Пам'ятаючи про перевагу, яку надає українська мова дієслову й дієприслівникові над віддієслівним іменником, про що мовилось вище, слід уникати таких висловів із віддієслівними іменниками, як у чеканні, в сподіванні: «Він простояв перед дверима в чеканні дві години»; «Я залишилася в сподіванні, що він таки повернеться». Такі фрази краще й природніше побудувати, користуючись дієприслівником: «Він простояв перед дверима, чекаючи дві години»; «Я залишилася, сподіваючись на те, що він таки повернеться».