ДОВОДИТЬСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: не з медом

Правильніше: доводиться працювати

Правильніше: доводиться на собі терпіти

Правильніше: не доводиться бачитися

Правильніше: мені доводиться

Правильніше: доводиться працювати

Правильніше: не доводиться

Перевірте вживання дієслова приходитися і в разі потреби замініть:

припадати — відповідати сподіванням, подобатися;

випадати — діставатися внаслідок яких-небудь обставин; траплятися;

доводитися — бути змушеним;

траплятися — відбуватися, діятися, ставатися;

бути — у загальному значенні.

АЛЕ:

приходитися — відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками.

Ану, придіньте калоші, чи прийдуться? (Степан Васильченко).

Правильніше: доводилося бувати

Замініть дієслово доводилося, якщо мовиться не про примушування до чогось, а про типову подію в минулому, на стилістично кращий варіант: траплялося. Або перебудуйте речення, використавши конструкцію: бувало, що.

АЛЕ:

Мені часто доводилося давати пояснення слідчому (тобто слідчий змушував мене давати пояснення).

Форма минулого часу доконаного виду цього дієслова — довелося — вживається в кількох значеннях. Слово довелося вказує на те, що дія, виражена дієсловом, сталася не з бажання того, хто її реалізує, а зумовлена якимись обставинами (наказом, побажанням іншої особи, примусом; ситуацією, яка спричинилася до цього, і т. ін.). Наприклад: «Директор інституту не любив заперечень, і аспірантові довелося їхати у відрядження». «Хлопець давно мріяв стати лікарем, але медінституту в їхньому місті не було, а залишити хвору матір він не міг, і довелося вступити до сільськогосподарського».
«Дедалі частіше доводилося транспорту зупинятися на цілий день, щоб дати перепочинок знесиленим коням та людям. І на кожній з зупинок Шевченко малював». (З. Тулуб.)
Крім того, довелося вживають у значенні «мав нагоду», «траплялося» або «пощастило», «мав честь» або «випало», «припало». «Все вищими стають далекі тополі на обрії. Данькові раніш не доводилось бути в Хорлах, і зараз, коли він вперше побачив перед собою гуртик самотніх задумливих тополь ген-ген, на межі землі і неба, — схвилювався так, наче зустрів зненацька в незнайомім краю когось знайомого з дитинства, когось до болю рідного — матір або сестер». (О. Гончар.) «І мені, малому, не раз довелось (траплялось. — Є. Ч.) за титаря плакать. І ніхто не бачив, що мала дитина у куточку плаче». (Т. Шевченко.) «Ласточкін не був моряком, і плавати за своє життя йому доводилось лише на катерах». (Ю. Смолич.)
З наведених речень зрозуміло, яке саме значення вкладається в слово довелось. Але бувають випадки, коли з контексту не можна цього встановити. Наприклад: «— Ви знали лікарку Дорошенко? — Так, мені не раз довелося бувати в неї на прийомі». Що хотів висловити цим реченням співбесідник, відповідаючи на запитання, в якому значенні вжив слово довелося (чи то надзвичайно серйозна хвороба спричинилася до того, що він мусив у свій час звернутися до цієї лікарки; чи він хоче сказати, що йому траплялося (він мав нагоду) бувати в неї на прийомі; чи він вважає з а щастя дістати консультацію кваліфікованого фахівця)? В таких випадках довелося краще замінити одним із синонімів, що відповідають контекстові (мав нагоду, траплялося, пощастило, мав честь, випало, припало). Наприклад: «Колосовському випало зайти до кабінету одним з останніх». (О. Гончар.)

Це невдала калька з російського сродни, яку не ввів до свого реєстру жоден словник. Українська літературна мова в такому разі вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь чи чомусь. «Вони йому родичі: дідового сусіда молотники» (жартівлива приповідка), «Його жінка – то рідна сестра (а не зрідні) відьми!» (з живих уст).

Читаємо в одному науковому творі: «Така хибна провідна думка автора книжки — зрідні тій плутанині, яка властива людям, що не звільнилися ще від впливів ідеалістичних концепцій». У цій фразі трапився прислівник зрідні, якого нема в українській мові й який є невдалою калькою з російського сродни. Українська мова, щоб передати це поняття, вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, — чи самим іменником: «Вони йому — родичі: дідового сусіда молотники» (жартівлива приповідка); «Його жінка — то рідна сестра відьми!» (з живих уст).
Тим-то й у фразі науковця треба було написати: «рідна сестра (родичка, рідня) тій плутанині...».

Правильніше: Чи доводилося вам?