ДОВКОЛИШНІЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
Навколишній, довколишній, навкружний і оточуючий
Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Замініть кальку оточуючий на один з варіантів: навколишній, довколишній, навкружний; той, що оточує; присутні, близькі, прибічники; (світ) довкілля; (люди) оточення.
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| Оточуючий світ здавався дівчині прекрасним. | Навколишній світ здавався дівчині прекрасним. |
| Усі оточуючі дивилися на мене. | Усі присутні дивилися на мене. |
| Це негативно впливає на оточуюче середовище. | Це негативно впливає на довкілля. |
| Ми сподіваємося на допомогу оточуючих. | Ми сподіваємося на допомогу близьких. |
| Він розраховував на оточуючих. | Він розраховував на своїх прибічників. |
| Він втомився від усього оточуючого. | Він втомився від усього, що його оточувало. |
| Він мав постійний конфлікт з оточуючими. | Він мав постійний конфлікт з оточенням. |
оточуюче середовище
Правильніше:
довкілля; навколишнє (довколишнє) середовище
Мова – не калька: словник української мови
навколишнє, а не оточуюче середовище
Середовище, що нас оточує, незрідка називають оточуюче. Але так казати і писати не можна. По-українському це довкілля, або довколишнє, навколишнє середовище. «Проблема охорони довкілля в Україні особливо гостро постала після чорнобильської трагедії» (з газети), «Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища» (з журналу).
Словосполучення навколишнє оточення, яке іноді трапляється, також хибне. Отож маємо вживати навколишні (довколишні) люди, села, будинки, звуки, навколишня дійсність. У формі середнього роду, поєднуючись із займенником все, слово навколишнє виступає як іменник. «І ще пам'ятаю: був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним». (Олександр Довженко). Причому цей іменник стосується всього, крім людей. А для позначення їх застосовують інший іменник – оточення.
«Директор та його оточення були налаштовані агресивно проти реформаторів» (з газети).
Словосполучення навколишнє оточення, яке іноді трапляється, також хибне. Отож маємо вживати навколишні (довколишні) люди, села, будинки, звуки, навколишня дійсність. У формі середнього роду, поєднуючись із займенником все, слово навколишнє виступає як іменник. «І ще пам'ятаю: був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним». (Олександр Довженко). Причому цей іменник стосується всього, крім людей. А для позначення їх застосовують інший іменник – оточення.
«Директор та його оточення були налаштовані агресивно проти реформаторів» (з газети).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)