ДБАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: узяти (перейняти) на себе клопіт (клопо-тан ня) про що; дбати (клопотатися) за (про) що; клопотатися (піклуватися) чим

Правильніше: не дбати за (про) кого; занедбувати (занехаювати) кого; тримати (держати) в чорні кого

Правильніше: дбати про свій вигляд

Правильніше: думку дбати

Правильніше: дбати тільки (лише) про свої інтереси

Правильніше: дбати про свою шкуру

Правильніше: дбати про своє

Правильніше: на подзвін не дбати

Правильніше: й на подзвін не дбати

Правильніше: зовсім (геть) ні про що не дбати; зовсім (геть) нічим не піклуватися; занедбати геть чисто усе; і гадки ні про що не мати

Правильніше: два відсотки

Перевірте вживання дієслова пектися і в разі потреби замініть:

піклуватися, турбуватися — виявляти увагу, турботу про потреби кого-, чого-небудь.

АЛЕ:

пектися — готуватися нагріванням, прожарюванням на вогні або на жару.

Марко пригадав, що в попелі печеться картопля, пішов надвір і приніс повну пелени (Григорій Тютюнник).

Кожен з цих трьох синонімів має певний семантичний відтінок.
Дбати означає виявляти увагу до когось або чогось, турбуватись про когось або щось. «А Зіна з жахом дивилася на свої тендітні руки, про які вона так особливо дбала, коли мріяла стати музиканткою». (О. Іваненко.)

Шануйте відвагу і пам'ять святу
Бійців, що кайдани порвали,
Вони заплатили життя за мету, —
Про долю прийдешнього дбали.
(М. Нагнибіда.)

«Ви говорите про злидні, а самі думаєте і дбаєте тільки про добробут та розкіш». (М. Стельмах.)
Піклуватися вживають тоді, коли йдеться про особливу турботу про когось або щось, про опіку. Тому здебільшого цe слово зустрічається в контексті, де описується турбота про дітей, старих батьків, хворих людей. «Живучи з нами у великих злиднях, він [батько] зворушливо піклувався про нашу освіту». (С. Васильченко.) «Гнат любив її, жалував, як малу дитину; він не давав їй робити важкої праці, аж Насті спершу трохи чудно було, що про неї так піклуються». (М. Коцюбинський.) «Я сказав: нерозкаяний вільнодумець. Були намагання представити Пушкіна саме як розкаяного грішника. Одним із перших авторів цієї легенди, що поширював її задля добра родини Пушкіна, був той, хто все життя доброзичливо піклувався про арзамаського «Сверчка» і хто відігравав одмітну роль у викупі Шевченка, — Василь Андрійович Жуковський». (М. Рильський.)
Турбуватися має відтінок «непокоїтися», «хвилюватися», «тривожитися». «Чернишеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав, як це робиться в таких випадках. — Не турбуйтесь, — тільки й сказав він. — Все буде добре». (О. Гончар.) «Тараса Григоровича не можна було пізнати: він метушився з ранку до пізньої ночі і, здається, більше за всіх турбувався, щоб усе вийшло, «як у справжньому театрі». Його одностайно обрали головним режисером та організатором вистави». (З. Тулуб.)
Простежимо вживання дієслів дбати, піклуватися, турбуватися з прийменниками. Як перехідне дієслово дбати в сучасній літературній мові найчастіше виступає із знахідним відмінком іменника (або займенника, субстантивованого прикметника, дієприкметника) і прийменником про. «Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає». (Українські народні прислів'я та приказки.) «…Для неї, Для Вітчизни, долав капітан ревучі сорокові широти, і для неї ж він просто, по-буденному дбав про порядок на судні, і вся його оця особиста підтягнутість, тактовність, культурність — це, певне, набувалося передусім ради неї…» (О. Гончар.)

Не вмре поезія, хоч людськість ціла стане
Про їжу тільки дбать, про дух забувши свій:
Потреба вищого бажання в серці встане
І викличе в душі рої забутих мрій.
(В. Самійленко.)

«М і р і а м: … А може, потім зійдуться докупи тепленьким словом згадувать про того, про кого мало дбали». (Леся Українка.)
Менш поширеною є тепер конструкція «дієслово дбати + прийменник за і знахідний відмінок іменника». Незвичним для літературної мови (тепер такі форми знаходимо тільки в діалектах) є вживання дієслова дбати із знахідним відмінком і прийменником на та з місцевим відмінком і прийменником об.
Дієслово піклуватися найчастіше сполучається в сучасній літературній мові із знахідним відмінком іменника і прийменником про. «Так, це його Домна піклується про його». (М. Коцюбинський.) «Іноді серед перехожих траплялися чоловіки в шинелях, з протигазними сумками на боці… Зустрічні попереджували їх, де в найближчому селі треба чекати «собачника», як обійти комендатуру. Лялі подобалося, що люди перед лицем небезпеки стають дружнішими і піклуються одне про одного ще наче пильніше, ніж раніше». (О. Гончар.)
Рідше дієслово піклуватися вживається із знахідним відмінком і прийменником за. «І тому за командира роти Багіров піклувався далеко більше, ніж за самого себе, ставив на першому місці його, командирову, честь, бо то була честь роти». «За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася»; ще рідше — з прийменником за і орудним відмінком: «…Всі товариші піклуються за тобою». (З творів О. Гончара.) та з орудним без прийменника: «Слава про бессарабського народного месника, який карав панів і піклувався долею бідних, прийшла на одеські береги, принесена рибалками з Кілії, Ізмаїла і Аккермана, заробітчанами з-під Тирасполя, Кишинева й Бендер». (Ю. Смолич.)
У сучасній мові дієслово піклуватися з прийменниками біля, коло в значенні «доглядати» вживається дуже рідко.
Як і дієслова дбати, піклуватися, дієслово турбуватися вживається здебільшого із знахідним відмінком і прийменником про (турбуватися — п р о к о г о? щ о?). «Катруся, дарма що невеличка, бігає, порається, турбується про всіх». (О. Іваненко.) «Гірко та трудно їй приходилося жити. А проте вона… не подавалася — турбувалася й про себе, й про дочку». (Панас Мирний.) Рідше турбуватися сполучається із знахідним відмінком та прийменником за. «Не турбуйся ти за мене, свого серця не печаль». (І. Гончаренко.) «— За харчі не турбуйся. У мене поки що своїх вистачить, — заявив Джмелик, показуючи торбу, що біліла в його руках». (Григорій Тютюнник.) «Турбуюсь я не за домівку, тривожусь я не за куток». (П. Тичина.) Набагато рідше натрапляємо на вживання цього дієслова з орудним відмінком іменника без прийменника (турбуватися — к и м?).
Цікаво зазначити: коли йдеться про турботу, пов'язану з хвилюванням, занепокоєнням, частіше вживають дієслово турбуватися з прийменником за; коли мова йде про увагу до чиїхось потреб, здебільшого матеріальних, про забезпечення комусь певних зручностей, вигод — з прийменником про.

Кожен із цих трьох синонімів має певний семантичний відтінок.
Дбати – виявляти старання, турботу, увагу. Дбати про підвищення якості виробів. Без додатка, розмовне: клопотатися. «Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку» (Леся Українка), «Як дбаєш, так і маєш» (прислів'я).
Піклуватися – виявляти особливу турботу про когось, щось, опікуватися (здебільшого йдеться про дітей, старих, хворих). Піклуватися про сина; «Насті спершу трохи чудно було, що про неї так піклуються» (Михайло Коцюбинський).
Турбуватися – непокоїтися, хвилюватися, тривожитися. Як і дієслова дбати, піклуватися, лексема турбуватися вживається переважно зі знахідним відмінком і прийменником про (турбуватися – про кого? що?), рідше з цим же відмінком та прийменником за: «Турбуюсь я не за домівку, тривожусь я не за куток» (Павло Тичина), а ще рідше – з орудним без прийменника.

Слово інтерес має насамперед значення «користь, зиск»: «Фактор за малий інтерес робить усі ваші доручення» (Словник за редакцією А. Кримського); «А мені в тому ділі нема ніякого інтересу» (з живих уст). Від цього походять вислови: пильнувати свого інтересу, дбати про свій інтерес, у спільних інтересах, класові інтереси. До речі, російському вислову остаться при пиковом интересе відповідає український лишитись ні з чим.
Деякі сучасні наші письменники поширюють значеннєву функцію слова інтерес, надаючи йому поняття цікавості: «З особливим інтересом поставилися товариші до цієї розповіді» (І. Ле). Навряд чи є потреба в поширенні значення цього слова, бо український іменник цікавість, прикметник цікавий, прислівник цікаво цілком відповідають російським словам интерес, любопытство, интересный, любопытный, интересно, любопытно: «Почала я з цікавістю читати...» (Олена Пчілка); «Ти б мені розказав хоч для однієї цікавості» (І. Нечуй-Левицький); «Мене аж з'їдає цікавість: звідки мене може знати Марина?» (І. Вільде).
Прислівник цікаво, котрий звичайно стоїть у фразі з якимось іменником чи займенником у давальному відмінку (мені, тобі, йому, їй, нам, вам), має паралельну конструкцію, що складається з іменника чи займенника в називному відмінку й прикметника цікавий: «Тарасові цікаво було дізнатися, що саме зробив для старичка Щепкін» (О. Іваненко); «Цікавий я знати, хто мене прийняв би» (Леся Українка).

Правильніше: Дбати про справедливість

Правильніше: де господар не ходить, там нивка не родить; як дбаєш, так і маєш; як постелиш, так і виспишся

Правильніше: усі коло одного працюють (ходять); усі над одним працюють; усі про одно клопочуться (дбають); усі одним заклопотані

Правильніше: він ні про що (ні за що) не дбає; він і гадки (думки, гадки-гадоньки) не має про (за) що

Правильніше: Робітники дбають про вдосконалення