ДАМИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: і сам не гам, і другому не дам

Правильніше: підставляй поли; наставляй ширше кишеню; дам, дам – коли б лише здоров зносив!; дідька лисого ; чорта з два!; не дочекаєшся; завтра з мішком; хапай в обидві жмені

Правильніше: ради собі не дам; ума (розуму) не приберу; не збагну; збагнути не можу

Правильніше: казав пан кожух дам, та й слово його тепле; казав, та не зав'язав; ждали, ждали та й жданки розгубили (та й годі сказали); надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг

Правильніше: і сам не гам і другому не дам

Правильніше: не дозволю втручатися в мої справи; не дам у кашу собі дмухати

Правильніше: рахуби не дам

Правильніше: дама серця

Правильніше: понадіявся дід на обід, та без вечері спати ліг

Правильніше: жінка (дама, дівчина) легких звичаїв (легка на вдачу); полегла (легковійна) жінка (дама, дівчина); повія

Із якогось часу київська опера стала друкувати на своїх афішах назву п'єси «Пикова дама» замість «Винова краля», як писалось і говорилось раніш і як наводить і тепер Українсько-російський словник АН УРСР.
Нагадаймо назви мастей у картах: вино — по-російському пики, жир — трефы, дзвінка — бубны, чирва — черви («В яку масть ви ходите? Нащо жир, коли треба дзвінки або вина?» — І. Нечуй-Левицький).
Від цих іменників — назв мастей — творяться й відповідні прикметники: виновий (винова краля), жировий («Очі витріщив, як жировий туз». — М. Номис), дзвінковий (дзвінкова краля. — Словник за редакцією А. Кримського), чирвовий («У буденні дні все в халатику та в халатику або й так вискочить — боса, підтикана. А тепер, бач, яка краля чирвова». — І. Рябокляч).
Нагадаймо за одним заходом і українські назви фігур у картах: нижник або филька — по-російському валет, краля — дама, король — король. Від зображення нижника на картах походить образний російський вислів лежать валетом, цебто ногами поряд, а головами в різні боки, який по-українському буде не лежати валетом, як надруковано в одному сучасному оповіданні («В хаті було так тісно, що декому довелося спати валетом»), а лежати митусь (або митусем): «Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались» (Словник Б. Грінченка).
Наш народ послугується всіма цими словами, отож нема чого цуратись їх українським театрам, пресі й художній літературі.