ГОРІШНІЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Як правильно казати — горішня полиця чи верхня, нижній кінець стовпа чи долішній? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її.
Чи є якась значеннєва різниця між словами горішній і верхній, долішній і нижній, чи однаково, приміром, що горішній, що верхній? У деяких випадках ці слова бувають справді тотожні, наприклад, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки: Верхні й Нижні Млини, Горішні Млини, а також у назвах вітрів: верхній вітер і горішній (на Дніпрі й Кубані). Але в деяких висловах треба вжити саме одного слова, а не другого, як ось, приміром, горішня хата — кімната в бік гір, верхні зуби, верхня щелепа (Словник Б. Грінченка), верхній одяг, Верхня Хортиця, Дніпровий Низ.
Полиця може бути горішньою й верхньою, залежно від тексту: у вагоні чи в шафі — горішня полиця, бо її приладнано вгорі; якщо кілька полиць покладено купою долі, одна на одну, то полиця, що лежить зверху, зветься верхньою.
Так само є певна різниця між словами нижній і долішній: нижній — це «той, що міститься нижче від чогось» («Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб». — М. Коцюбинський), а долішній — «той, що при самому долі» («Долішня частина п'єдесталу робить чималий виступ». — Леся Українка).
З цього можна зробити висновок, що не слід давати переваги якомусь одному слову над іншим або ставити ці слова навмання, не вважаючи на вимоги тексту, бо так звужуються наші мовні можливості, а тим самим збіднюється мова.

Замініть прикметник верхній, якщо мовиться про щось, розташоване вгорі, на стилістично кращий варіант: горішній.

АЛЕ:

верхній — розташований вище чого-небудь; який одягається поверх вбрання; близький від початку річки.

Верхня губа. Верхній одяг. Верхня течія Дніпра.

Як наголошував Борис Антоненко-Давидович, інколи ці слова бувають справді тотожні, приміром, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки (Верхні й Горішні Млини), а також у найменуваннях вітрів (верхній і горішній – на Дніпрі та Кубані). Але в окремих зворотах треба вдаватися тільки до якогось одного з двох семантично близьких прикметників: горішня хата – оселя в бік гір, верхні зуби, верхній одяг, Верхній Рогачик, Верхні Сірогози.
Полиця може бути горішня і верхня залежно від контексту: у вагоні чи в шафі – горішня, бо її приладнано вгорі. А якщо кілька полиць покладено долі одна на одну, то та, яка лежить зверху, зветься верхньою.
Так само є певна відмінність між нижній і долішній. Нижній – «той, що міститься нижче від чогось» («Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб» – Михайло Коцюбинський), Нижні Сірогози, Нижня Кринка. А долішній – «той, що при самому долі». «Долішня частина п'єдесталу робить чималий виступ» (Леся Українка).
Тож не можна ставити ці прикметники навмання, не враховуючи потреби контексту, бо тоді звужуються наші мовні можливості.

Відповідно до Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” Верховна Рада України своєю постановою перейменувала майже 300 населених пунктів, зокрема: