ГОДИТИСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ | Горох — українські словники

Слово личити найчастіше вживається в значенні «пасувати до зовнішності людини». «Вбрання було підібрано вибагливо, зі смаком і явно личило їй». (О. Гончар.)
Друге значення слова личити — «пристойно, відповідно до становища, характеру чинити». «…Ви така юна — бездушність вам просто не личить». «В такий час і генералові личило б повеселитися з усіма, пожартувати так, як він умів: незважаючи на ранги, з демократичним перцем. Але зараз це, видно, було не час…» (О. Гончар.) «Хто тут тебе поставив за пророка? Прилюдно жінці личило б мовчати». (Леся Українка.)
Часом слово личити вживають як безособове в застиглій формі 3-ї особи однини — у значенні «як повинно бути», «як належить». «Він ішов мовчки, не поспішаючи, спокійно і поважно, як і личить хазяїнові Дніпрового берега». (О. Донченко.) «А й те сказати: я вже дівка, мені вісімнадцятий пішов, а в мене ще нічогісінько немає, — ні рушників, ні спідниці такої, як личить, ні керсетки нової». (Панас Мирний.)
У значенні «як належить» літературна мова знає також слово годитися. «Най добрі люди розсудять, чи годиться кидати жінку, ламати те, що піп зв'язав…» (М. Коцюбинський.) «П е ч е р и ц я [до Храпка]: …Всю сім'ю вашу люблю… Чого ж мені, сторонньому, та поміж вас мішатись?.. Збивати бучу, сіяти розладдя… Не годиться! Не пристало… Ні — мовчатиму краще». (Панас Мирний.) «[М а к с и м]: Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! Буду їсти та пити, та хороше ходити, — звісно, так, як панові вельможному годиться». (Марко Вовчок.)
Чомусь останнім часом в усному мовленні слово личити почали вживати частіше, ніж слово годитися (в спільному значенні). Спостерігаємо це і в художній літературі, хоча в деяких контекстах, безперечно, краще було б ужити останнє. «Як і личить добрій господарці, Галя ще й курей та качок розвела…» (О. Гончар.) Замість дієслова личить тут, мабуть, доцільніше було вжити дієслово годиться.

Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?

Домовлятися й умовлятися

Останнім часом із нашої усної й писемної мови майже зникло дієслово вмовлятись, поступившися скрізь перед дієсловом домовлятися: «Я домовлюся з лектором про початок лекції»; «Вони домовлялися про нову зустріч».
Дієслово вмовлятись означає «говорити з кимось, виставляючи якусь умову»: «Дід з чортом, умовляючись, пішли поруч, як товариші» (О. Стороженко); «То було не те місце, про яке ми вмовлялися» (Ю. Яновський), — а дієслово домовлятись означає «закінчувати процес умовляння, довершувати всі вимоги умови»: «Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала» (Т. Шевченко); «Домовся з ним про все, щоб не було нікому кривди» (з живих уст).
Не треба забувати й про інші синоніми цих дієслів: годитися, що є синонімом до вмовлятися («Годись на рік». — Марко Вовчок), єднати, що є відповідником російського рядить («Чого в'янеш, моя доню? — стара не спитала, за сивого, багатого тихенько єднала». — Т. Шевченко), договоритися, що є тотожним дієслову домовитися («Договорилась вона так, щоб мені очі зав'язати, і вона мене вела». — Казка).
Отож, у перших двох фразах треба було написати дієслово вмовитися: «Я вмовлюся», «Вони вмовлялися».

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

як належить; як слід

Правильніше: як годиться

Мова – не калька: словник української мови

чин чином

Правильніше: як годиться; як слід

Мова – не калька: словник української мови

так, як слід (як годиться, як повинно бути)

Правильніше: чин чином (по чину)

Мова – не калька: словник української мови

ради пристойності

Правильніше: для годиться; для звичаю; для звичайності

Мова – не калька: словник української мови

зробити для виду

Правильніше: про людське око; про людські очі; для годиться

Мова – не калька: словник української мови

з ввічливості

Правильніше: для годиться

Мова – не калька: словник української мови

для порядку

Правильніше: для годиться

Мова – не калька: словник української мови

для вигляду (виду, видимості)

Правильніше: для (ради) годиться; про людське око

Мова – не калька: словник української мови

для блізіру

Правильніше: про людське око; для (ради) годиться

Мова – не калька: словник української мови

в підметки не годиться

Правильніше: і нігтя не вартий; і в слід не ступить

Мова – не калька: словник української мови

Кома між частинами складного речення

Перевірте, чи не пропущено кому перед підрядним реченням, приєднаним сполучником (Український правопис. §118 Б п.11).

КОМА СТАВИТЬСЯ
Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених *сполучниками* або *сполучними словами*, від головних і від інших підрядних	Є багато на світі учених людей, а* поетів мало (Михайло Коцюбинський).* Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі, але в мене є певність, що вони й там стрітися можуть (Михайло Коцюбинський). Швидше будемо писати, бо* хочеться спати і вам, і мені (Тарас Шевченко).* Погасне світло; та палають очі, Аж* поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка).* Вони, щоб* тільки погубити, То будуть все тебе манити (Іван Котляревський).* Він був такий, що* мило дивитися.*
Один раз у складених сполучниках і сполучних словах *тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, після того як, внаслідок того що, замість того щоб: або перед усім складеним словосполученням, або перед сполучниками що, щоб, як* — залежно від змісту та інтонації	Надворі стало темно через те, що* небо заволокло чорною хмарою.* Надворі стало темно, через те що* небо заволокло чорною хмарою.*
Перед як у зворотах *не хто інший, як…; не що інше, як*…	Те, що її зацікавило, було не що інше, як* троє осідланих коней під ґанком вілли (Михайло Коцюбинський).*

КОМА СТАВИТЬСЯ

Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучними словами, від головних і від інших підрядних

Є багато на світі учених людей, а поетів мало (Михайло Коцюбинський).

Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі, але в мене є певність, що вони й там стрітися можуть (Михайло Коцюбинський).

Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені (Тарас Шевченко).

Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка).

Вони, щоб тільки погубити, То будуть все тебе манити (Іван Котляревський).

Він був такий, що мило дивитися.

Один раз у складених сполучниках і сполучних словах тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, після того як, внаслідок того що, замість того щоб: або перед усім складеним словосполученням, або перед сполучниками що, щоб, як — залежно від змісту та інтонації

Надворі стало темно через те, що небо заволокло чорною хмарою.

Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою.

Перед як у зворотах не хто інший, як…; не що інше, як…

Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (Михайло Коцюбинський).

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Перед як у виразах як слід, як треба, як годиться й под., коли нема ясно визначеного підрядного речення	Роби як слід, то й добре буде.
Перед одиничними займенниками та прислівниками, що є, власне, частиною непрямого питання	Бачив хлопця й не сказав якого. Мати повернеться, та не знати коли.
Коли перед підрядним реченням стоять частки *не, і*	Мене цікавить не як* це сталося, а які можливі наслідки цього факту* (Пор.: Мене цікавить не те, як* це сталося…). Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють.* (Пор.: Треба бути уважним і тоді, коли* обставини.*..).
У разі збігу сполучників перед другим із них тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова *то, так*	І якщо пісня вийде в люди, То пломінь серця не згашу (Малишко). Пор.: Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (Коцюбинський).
У разі збігу сполучників перед другим із них тоді, якщо перший сполучник протиставний (*а, але, однак* і т. ін.)	Він прокинувся увечері, …довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Леонід Первомайський).

OnlineCorrector. Пунктуаційні помилки.

Про око, про очі, для годиться і для вигляду

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм для вигляду, для виду, коли мовиться про вдавану дію, на стилістично кращий варіант: про (людське) око, для годиться.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО	РЕКОМЕНДОВАНО
Адже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду.	Адже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише про око.
Ми стоїмо тут для виду.	Ми стоїмо тут для годиться.

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Для годиться, на око, про (людське) око, про славу і для видимості

Замініть нехарактерний для української мови вислів для видимості на стилістично кращий варіант: для годиться, на око, про (людське) око, про славу.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО	РЕКОМЕНДОВАНО
Невже не зрозуміло, що депутати лише для видимості* сваряться?*	Невже не зрозуміло, що депутати лише для годиться* сваряться?*
Він слухав мовчки, для видимості* пригублюючи келих.*	Він слухав мовчки, про око* пригублюючи келих.*

АЛЕ:

На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки, встановлюють спеціальні знаки.

OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.

Чи однаково часто виступають семантично близькі дієслова личить і годиться?

Личити найбільше вживається в значенні «пасувати до зовнішності людини». Наприклад: «Вбрання... явно личило їй» (Олесь Гончар). Інше його значення – «пристойно, відповідно до становища, характеру чинити». «Хто тут тебе поставив за пророка? Прилюдно жінці личило б мовчати» (Леся Українка).
Іноді це слово використовують у застиглій формі 3-ї особи однини – у розумінні «як має бути», «як належить». «Він ішов мовчки, не поспішаючи, спокійно й поважно, як і личить хазяїнові Дніпрового берега» (Олесь Донченко). У значенні «як належить» літературна мова знає також слово годитися. «Буду їсти та пити, та хороше ходити – звісно, як панові вельможному годиться» (Марко Вовчок).
Останнім часом в усному мовленні й у художній літературі лексему личити стали використовувати частіше, аніж годитися (в спільному значенні), хоча в деяких контекстах краще було б ужити друге з них.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

годиться для лікування

Правильніше: придатне для лікування

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

годиться для

Правильніше: придатне для

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Мусити, бути повинним, мати щось зробити, належить, годиться, слід, варто, треба

У повсякденному усному мовленні, ба навіть у художніх творах дієслово мусити витискує останнім часом інші, більш підхожі для того чи іншого випадку дієслова. Кажуть, наприклад: «Я мушу сьогодні прийти до вас поговорити про всяку всячину», — коли тут краще було б сказати: «Я маю сьогодні прийти до вас...» Чому саме так? А тому, що дієслово мусити вказує на крайній ступінь потреби («Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців». — М. Коцюбинський), а яка тут крайня потреба, коли хочуть говорити про всяку всячину! Інша річ, коли йдеться про щось серйозне, поважне, — тоді треба сказати: «Я мушу до вас прийти в одній невідкладній справі».
Так само не на своєму місці стоїть форма дієслова мусити в реченні: «Усі робітники мусять знати правила техніки безпеки», — бо тут теж ідеться не про крайній ступінь потреби, а лише про обов'язок чи бажаність чогось. У таких випадках більше підходять слова належить, годиться, треба та інші або сполука бути повинним, яких і треба вживати: «Усім робітникам належить (годиться, слід, варто, треба) знати правила...»
Якщо такої категоричності потреби чи обов'язку нема, тоді треба користуватись висловом із дієсловом мати: «Підвода мала приїхати до Кам'яного вночі» (І. Нечуй-Левицький); «Ось слухайте, щось маю вам сказать» (Є. Гребінка).

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича