ГЛУЗДУ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
позбавлений глузду; безглуздий; необдуманий
Правильніше:
ані верша ані ворітниця
Мова – не калька: словник української мови
наперекір здоровому смислу
Правильніше:
усупереч здоровому глузду
Мова – не калька: словник української мови
набратися розуму
Правильніше:
дійти глузду
Мова – не калька: словник української мови
мало толку
Правильніше:
мало глузду (сенсу)
Мова – не калька: словник української мови
зійти з розуму
Правильніше:
збожеволіти; стратити розум; з'їхати з глузду
Мова – не калька: словник української мови
з розуму зійти
Правильніше:
збожеволіти; з глузду зсунутися (з'їхати, скрутитися, спасти)
Мова – не калька: словник української мови
гвинтиків у голові не вистачає
Правильніше:
без сьомої (десятої) клепки в голові; не має глузду в голові
Мова – не калька: словник української мови
втратити голову
Правильніше:
позбутися глузду
Мова – не калька: словник української мови
вистачило мозків
Правильніше:
стало тями (глузду)
Мова – не калька: словник української мови
без смислу
Правильніше:
позбавлений змісту (глузду, рації, сенсу); без глузду
Мова – не калька: словник української мови
зводити з глузду
Правильніше:
доводити до божевілля
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Зводити з глузду
Правильніше:
Доводити до божевілля
хто-небудь не може нормально мислити (діяти)
Правильніше:
глузд за розум завертає (завернув)
Мова – не калька: словник української мови
хто-небудь втрачає здатність розумно діяти
Правильніше:
ум за розум заходить; глузд за розум завертає
Мова – не калька: словник української мови
ум за розум зайшов
Правильніше:
у голові завернуло; глузд за розум завернув
Мова – не калька: словник української мови
сенс
Правильніше:
глузд; рація; суть; зміст
Мова – не калька: словник української мови
інтелект
Правильніше:
розум; глузд; мозок; голова; кмітливість, тямущість, тяма; кебета, тямка
Мова – не калька: словник української мови
втратити здоровий глузд
Правильніше:
упасти в дитинство
Мова – не калька: словник української мови
бути розсудливим
Правильніше:
держати глузд за барки
Мова – не калька: словник української мови
глуз – глузд
Глуз (у), мн. глузи,-ів, розмовне. – насміхання, глузування з когось, чогось. На глузи брати (підіймати). « – Добре, що я не вів машину, – ніби сам собі зауважує Михайло, – до нового б року вистачило глузів» (Юрій Яновський). «Обличчя в Мишуні було круглясте, губи пухкі, і саме вони викликали нестерпні глузи дівчат» (Юрій Яновський).
Глузд (у), розмовне. – розум, тверезе розуміння речей.. «У голові судді не жив як треба глузд – він все підписував, а правив секретар» (Левко Боровиковський). «Переміг здоровий глузд» (Ірина Вільде).
Глузд (у), розмовне. – розум, тверезе розуміння речей.. «У голові судді не жив як треба глузд – він все підписував, а правив секретар» (Левко Боровиковський). «Переміг здоровий глузд» (Ірина Вільде).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Здоровий смисл
Правильніше:
Здоровий глузд
Піднімали на глузд
Правильніше:
Підіймали на глум