ГАРНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: Гарне плісе

Правильніше: Гарне намисто

Замініть скалькований прикметник розчудесний на стилістично правильний варіант: збіса гарний.

Також можна перебудувати речення, використавши відповідні синоніми: близький, щирий (про друга), гарний, вродливий, красивий, гожий, чарівний (про зовнішність); досвідчений, грамотний, вправний (про фахівця); приємний, симпатичний (який викликає задоволення, втіху, насолоду); якісний тощо.

АЛЕ:

Прикметник хороший в українській мові має значення «який має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя; вродливий»:

Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Панас Мирний).

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію гарний (хороший) настрій на стилістично кращий варіант: добрий гумор.

Правильніше: хоч за раму клади; хоч картину малюй з когось

Правильніше: засватана дівка [завжди] гарна

Правильніше: трапилася слушна нагода

Правильніше: гарна цяця

Правильніше: близько лікоть, та не вкусиш; гарна дівка, та засватана

Правильніше: не вдався на вроду; не гарний з лиця (на вроду)

Правильніше: із ворон почали, а на сороки перевели; починай, іванку, зранку

Правильніше: гарний, як намальований (як написаний); гарний (красний, хороший), хоч малюй (хоч пиши)

Правильніше: гарний (чудовий) будинок

Правильніше: гарний; вродливий

Правильніше: гарна дівка, як засватана; заборонена (заказана) грушка солодка; заказаний овоч завжди солодкий; чого невільно, те й кортить

Правильніше: як з каменя вибитий; хоч видивись; хоч у рамці вправ

Правильніше: як картина (квітка, квіточка)

Правильніше: має гарний вигляд; виглядає гарно

Правильніше: як маків цвіт; любо оком глянути

Правильніше: хороший (гарний) на виду (на вроду)

Правильніше: з себе гарна; хоч з лиця воду пий; хоч картину малюй; очей не відірвати

Правильніше: година

Перевірте, чи не має бути вжито форму найвищого ступеня порівняння прикметника або прислівника замість форми вищого ступеня.

Правильніше: мати гарний вигляд

Прикметники багатий, хворий, гарний, поганий, високий, бистрий та інші вимагають після себе прийменника на з іменником у знахідному відмінку: «Настя така багата на слово, що я не мала коли й промовити до бабусі» (Ганна Барвінок); «Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум» (із живих уст); «Він — змалку хворий на груди» (з живих уст); «На обличчя був препоганий» (Б. Грінченко); «На зріст височенька» (Б. Грінченко). Прикметник заздрісний (завидющий) стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («заздрісний на чуже»), або з прийменником до й родовим відмінком іменника («заздрісний до чужого»), або без прийменника, лиш з іменником у давальному відмінку («заздрісний чужому»); прикметник ласий стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку («ласий на ковбаси») або з прийменником до та іменником у родовому відмінку («ласий до ковбас»).
Прикметник свідомий стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку — свідомий чого: «Маяковський був свідомий великого значення кіно» (журнал «Мистецтво») .
Прикметники близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того й цікавий на те («Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі — страх!» — М. Коцюбинський).
Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: близький смерті, цікавий знати тощо.
Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: «У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася» (Марко Вовчок); «Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням» (П. Куліш).

Усі ці слова значеннєво є дуже близькі між собою й відповідають російським красивый, хороший. Дехто так уподобав слово красивий, що забув усі інші слова-синоніми: красива дівчина, хоч можна сказати й гарна (вродлива, красна) дівчина. Дехто каже: «Який красивий будинок!» — не замислюючись над тим, що, може, краще сказати: гарний (чудовий) будинок.
Наведемо кілька прикладів із нашої класичної літератури й фольклору: «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Нечуй-Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (М. Номис); «Хвалилася сусідам своїм молодиця: яка вона хороша, яка білолиця» (Я. Щоголів).
Прикметнику красивий народна мова надавала трохи іншого значення, ніж дехто надає йому тепер, — він указував не на саму красу, а на те, що надає людині краси: «Прибігли до його трупа, покропили цілющою водою — він зціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ще кращий став» (Казки й прислів'я, що записав І. Манжура).
Як бачимо з цих прикладів, українська класика й народна мова широко використовували багатство синонімів, дуже рідко вдаючись до слова красивий. Таких прикладів можна навести багато, не кажучи ще й про інші слова-діалектизми, наприклад: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний («Кажуть люди, кажуть, що я — файна дівка». — Закарпатська пісня; «Ловкий парубок. — Із живих уст на Полтавщині; «Вдовине личко красовите». — Марко Вовчок). То яка потреба збіднювати мову, забувши цю словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи живу мову одним-однісіньким словом красивий? А тим часом ми вживаємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: «Твій учинок — дуже некрасивий».

Правильніше: гарний, чудовий, вродливий, гожий, пригожий, файний, красовитий

Правильніше: Він має гарний вигляд

Правильніше: Слушна (прийнятна, вдала, доречна, добра) пропозиція

Правильніше: Гарні шпалери