ВСЕЗАГАЛЬНИХ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: перед людські очі

Правильніше: загальний

Замініть скалькований прислівник всезагальний на стилістично правильний варіант: загальний, універсальний, всесвітній.

Як розрізняти їхні значення?
Загальний – який стосується, торкається всіх, усього, поширюється на всіх, на все в цілому. Загальні збори, загальна увага, загальне роззброєння. «У дев'ятсот чотирнадцятому році його покликали на війну в перший же день загальної мобілізації» (Ірина Вільде). Це слово також означає «той, що містить лише головне, істотне, без подробиць; основний». Загальний виклад, загальний висновок, загальне враження. «Роман... з дивною кмітливістю навчився ловити загальний зміст чужих мов» (Олесь Гончар).
Спільний уживається в розумінні «властивий не одному (інколи навіть усьому загалові)»; «належний кільком або багатьом». Спільні інтереси, спільна праця, спільна квартира. «-А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний» (Іван Нечуй-Левицький).
Отже, загальний – це такий, що «охоплює, стосується всіх», або «основний, головний, без деталей»; спільний – «один для двох чи багатьох».
В одній ліричній пісні співається: «Щастя – це загальні мрії золоті». А пісня ж про кохання. То хіба можна назвати мрії закоханих загальними? Ні, вони спільні, бо належать двом, які разом плекають їх. Загальний і спільний синонімічні в значенні «такий, що охоплює всіх, стосується всіх»: загальна (спільна) розмова, загальне (спільне) засідання, діло. Але тільки: загальні збори, загальна військова повинність, загальне право обирати й бути обраним, спільні турботи, спільне прагнення жити в злагоді й мирі. А от для вживання незафіксованої в жодному словнику української мови кальки всезагальний, що її так вподобали деякі журналісти та науковці, немає ні підстав, ні потреби.

«Мене дратують слова всезагальний, віднайти, допоки, які звучать по радіо, з екрана, трибун і, що найгірше, зі сторінок літературних творів, газет. Кажуть, що це нібито неологізми – «свіжа кров» мови. На мій погляд, то звичайнісінькі словесні покручі. А що думають про них українські лінгвісти?»
Олександр Пономарів переконаний, що для існування незафіксованої жодним словником кальки всезагальний немає ні підстав, ні потреби.
Святослав Караванський наводить приклад: «Полотно митця прикувало всезагальну увагу». Чи ж не буде досить тут прикметника загальний: «Полотно митця прикувало загальну увагу»? Нащо розтягати висловлювання: всезагальний довше, ніж загальний. Знову-таки маємо справу з калькуванням: російське всеобщий обертається на всезагальний, зауважує мовознавець. Чудовий стиліст, письменник і педагог Василь Латанський прочитав якось в оповіданні: «Вона віднайшла нарешті дочку». І був обурений: чому віднайшла, а не просто знайшла? Адже дієслово віднайшла сприймається так, наче жінка вже раніше знаходила дочку, потім загубила, а тепер знайшла ще раз. І як висновок Латанський подає слова, почуті колись із уст сивенької бабусі на його рідній Черкащині: «Таке рече, що ні лізе, ні тече».
Прислівника і сполучника допоки «Словник української мови» (СУМ) фіксує зі значенням «поки, доки» та ремаркою діалектичне. То, може, й справді нехай виступає як діалектизм у певних текстах, а не надавати йому такої популярності, яку спостерігаємо нині?

Правильніше: Загальна увага