ВОДИТИСЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: як водиться; як заведено; як звичайно; переважно; зазвичай

Правильніше: у нього є (він має) грошенята (копійчину); у нього копієчка волочеться

Правильніше: тиха вода греблю рве

Правильніше: такого й звичаю не маємо; такого й звичаю в нас немає; такої поведінки в нас немає

Правильніше: такий маємо звичай; у нас такий звичай; так у нас поводиться; така у нас поведінка

Правильніше: він має цю хибу (цю ваду, цей гріх); він хибує (гріхує) на це

Правильніше: він має звичку

Правильніше: буває (трапляється) з усяким

Правильніше: копійка волочиться в кого

Правильніше: бряжчить у кишені

Правильніше: знатися; мати знайомство (знайомість); водитися з ким

Правильніше: є такий звичай; так ведеться (водиться); так повелося

Правильніше: водитися за петельки

У нашій мові широко вживається іменник правило: «Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант» (О. Донченко); «Додержуйтесь правил вуличного руху» (оголошення); «Чотири правила арифметики».
За відповідник до російського вислову как правило в нас дуже вподобали вислів як правило, запозичений з інших мов і насамперед із російської: «Усі будиночки були двоповерхові, розраховані, як правило, на дві сім'ї». А тим часом наша мова має свої ориґінальні відповідники, про які часто забувають: як звичайно («На есмінці, як звичайно, в цей час панувала тиша. — М. Трублаїні), як водиться («Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли». — Л. Глібов), як заведено («У кіно, як заведено в нас, ходимо ми, дівчата, всі разом». Із живих уст). Не слід забувати цих давно відомих висловів.

Правильніше: як звичайно, як водиться, як заведено

Правильніше: Як ведеться; як заведено; як звичайно

Правильніше: У нього є звичка, він має звичку