ВЛАСНІМ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
по власному (по своєму) бажанню зробити що
я випробував це на собі (на власному досвіді)
почуття власного достоїнства
по власному бажанню
по власній ініціативі
зробити за власним бажанням
за власною ініціативою
за власним бажанням
жити власним трудом
дійте на свій (власний) розсуд
За чийсь (свій, мій, його) кошт, чиїмось (своїм, моїм, його) коштом і за чийсь (свій, мій, його) рахунок
Замініть конструкцію за чийсь (свій, мій, його) рахунок, якщо мовиться про оплату чогось грошима, на стилістично кращий варіант: за чийсь (свій, мій, його) кошт, чиїмось (своїм, моїм, його) коштом.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Чи мають право відсилати мене у відрядження за мій рахунок? | Чи мають право відсилати мене у відрядження за мій кошт? |
Ми приїхали за власний рахунок. | Ми приїхали власним коштом. |
Самоповага і власна гідність
Замініть нехарактерну для української мови конструкцію власна гідність, почуття власної гідності, на стилістично кращий варіант: самоповага.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Часто від людей можна почути про те, що дуже важливо зберігати почуття власної гідності. | Часто від людей можна почути про те, що дуже важливо зберігати самоповагу. |
по власному бажанню
По власному розсуду
На власному досвіді знаємо
У конфронтації до власної долі
Всупереч власного бажання
Бачити власними очима
чужим добром не розживешся
чинити по-своєму
хто-небудь відчуває неясність власних думок
хитрувати для власної вигоди
у принципі, мені все рівно
стати самостійним
своїми очима бачив
своїми вухами чути
своїм горбом заробити що
сам; особисто; на практиці
робити по-своєму
приватний; персональний; індивідуальний
поступай на власний розсуд
поводити себе гордо, з почуттям власної гідності
по своїй вині
по добрій волі
піклуватися про власні інтереси
переконатися (упевнитися) в чому-небудь
особняк
не мати власного притулку
нажити власною працею
на собі; на своєму досвіді
на особистому досвіді
на мій власний погляд
мати свої, незалежні від когось погляди
мати вузький кругозір
іменно це
іменно так
зосередитися на власних почуттях
здобути самостійність у житті
захищати свою (власну) точку зору
заблудитися в трьох соснах
за власним уподобанням; по-своєму
дотримуватися своєї думки
дотримуватися власних принципів
добути своїм горбом
діяти по-своєму (на власний розсуд)
діяти не за власним бажанням
діяти за власним бажанням
діяти в одиночку
втратити почуття сорому (власної гідності)
всіляко хитрувати для власної вигоди
володіти почуттям власного достоїнства
вогонь від своїх
власна вага
відчуття власного достоїнства (гідності)
відповідно до власних даних (можливостей, потреб)
використовувати обставини для власної вигоди
бути очевидцем
бути далекоглядним
бізнес
без чиєї-небудь допомоги; самостійно
Виділення комами вставних слів
Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).
КОМА СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Для виділення вставних слів і речень, що ними бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, будь ласка, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте, однак, сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші | Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Іван Котляревський).
Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський). Глина, бур'ян, — все летіло з боків униз. Карпо, однак, виліз (Панас Мирний). Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить (Максим Рильський). Та й скажіть мені, будь ласка, яке там добро з тієї брехні? (Марко Вовчок). |
АЛЕ:
КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Якщо такі слова є не вставними, а повнозначними, і виконують одну із синтаксичних ролей | Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко).
Мені здається, що вже пізно. Стало зрозуміло, що ніхто не прийде. Головне відділення нині таки працює. |
Після проте, однак, коли вони є сполучниками і стоять на першому місці в головному або підрядному реченні | І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (Михайло Коцюбинський).
Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Степан Васильченко). |
Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення | Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав. Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав. Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері. |
Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо | Ти все дбаєш за мене — а головне, знаєш, чим зробити мені приємність (Михайло Коцюбинський). |
Не виділяються комами такі слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними | Кажуть, нібито ці доти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря (Олесь Гончар). |
Вставні слова
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.
люксембургу, тунісу, люксембурга, туніса, кабула, кабулу, родовий відмінок від власної назви, гамбурга, гамбургу
Однак цим словом називають ще й одну з областей (земель) Німеччини. Якщо вживати Гамбург у такому значенні, в родовому відмінку він матиме закінчення -у: економіка Гамбургу.
Подібно до цього слід розрізняти й інші назви: Люксембург, Туніс тощо. Вони означають водночас і найменування країни, і найменування її столиці. Коли йдеться про державу, пишемо закінчення -у (Люксембургу, Тунісу), коли говоримо про місто, ставимо -а (Люксембурга, Туніса). Назва столиці Афганістану в родовому відмінку закінчується на -а (Кабула), а назва місцевої річки – на -у (Кабулу).
власний, особистий, особовий
Тотожними їх назвати не можна. Як наголошується в посібнику «Культура мови на щодень», значення цих лексем часто плутають, утворюючи неправильні словосполучення. В одній з радіореклам прозвучало навіть таке: вишні в особистому соку, а по-українському треба сказати: вишні у власному соку. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку, але подаю особистий приклад, бажаю щастя в особистому житті; в діловій мові вживаємо словосполучення особова справа, особове посвідчення, особовий склад; у граматиці є термін особові займенники.
Різний зміст передають вислови власний автомобіль (тобто належний певній особі) й особистий автомобіль (визначений певній особі для службового користування). Різні прикметники ставимо з іменником рахунок: особовий рахунок – у банку, відрядження беруть за власний рахунок, а зводять з кимось особисті рахунки.
Синонімічні вислови на зразок: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з'явитися особисто і розмовно-знижений з'явитися власною персоною.
2. Особистий – особовий
Дуже часто, зокрема в усному мовленні, їх плутають. Кажуть і пишуть: особистий склад військової частини (треба: особовий), особові речі учня школи-інтернату (треба: особисті). А як правильно – особиста чи особова справа, особисті чи особові рахунки? Можливі обидва словосполучення, але кожне з них треба вживати в певному контексті. Особиста справа – це справа, яка стосується окремої особи, зумовлюється її власним бажанням і діями. Наприклад: «Мати вважала, що одруження сина – його особиста справа».
Особова справа – сукупність документів про об'єктивні дані працівника установи, підприємства, закладу, організації і т. ін., у яких відбивається його трудова діяльність. «У начальника відділу кадрів комбінату всі особові справи в зразковому порядку» (з газети).
Особовий рахунок – рахунок конкретної людини в ощадному банку і картка, в котрій фіксується рух грошей (надходження й видача); у бухгалтерії ЖЕКу – картка квартиронаймача, куди записують нарахування плати за квартиру й комунальні послуги.
Особисті рахунки – стосунки, що склалися між певними особами. Отже, особистий уживаємо, коли йдеться про людську індивідуальність, про те, що стосується долі, почуттів, переживань, власності окремої особи. Особисте життя, особиста думка, особисті уподобання, особиста відповідальність, особисті речі; «Але ж без особистого щастя життя – не життя, людина – не людина» (Іван Франко). Особистий – який здійснюється індивідуумом безпосередньо, а не через інших. Особистий запис. «Хворий був під особистим наглядом» (з журналу). «Взяти під особистий контроль» (з розпорядження).
Особовий – такий, що стосується особи взагалі, багатьох осіб. Входить до стійких словосполучень: особова назва, особове посвідчення, особовий склад. Цей прикметник уживається також як граматичний термін: особовий займенник, особові закінчення дієслів, особові речення.