ВИСЛІВ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: вислів; вираз; зворот

Правильніше: кругле слово

Правильніше: пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] слові; перепрошую на слові; не вам (не при вас) кажучи; не при хаті згадуючи; шануючи слухи ваші; без сорому казка

Правильніше: влучний (крилатий) вислів

Замініть іменник вираз, якщо мовиться про фразу, мовний зворот, на стилістично кращий варіант: вислів.

АЛЕ:

вираз — вияв настрою, почуттів на обличчі.

У Руфіна гнівний вираз хутко зміняється в сміх (Леся Українка).

Синоніми вираз і вислів у російській мові відтворюються одним словом – выражение. На цій підставі деякі наші мовці намагаються всюди вживати вираз, а лексемою вислів нехтують.
Колись ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: «Почала... солодкими виразами любові промовляти» (Іван Нечуй-Левицький), «Вираз на лиці понуро-урочистий» (Панько Куліш).
За лексичними нормами сучасної літературної мови маємо такий розподіл значень: вираз – вияв настрою, почуттів на лиці («Вираз обличчя... з скептичного став спантеличеним» (Іван Сенченко); вислів – фраза, мовний зворот («Від таких висловів, як «оклик дум», «сонний шум» і т. ін., просто в голові паморочиться» (Михайло Коцюбинський).

Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: «Почала... солодкими виразами любові промовляти» (І. Нечуй-Левицький); «Вираз на лиці понуро-урочистий» (П. Куліш).
У сучасній українській літературній мові ці слова розрізняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи міркування, передані небагатьма словами, кажуть вислів: «За висловом чиїм» (Російсько-український фразеологічний словник І. Виргана й М. Пилинської), у всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником вираз: «Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть» (П. Панч); вираз а²+b=c.

Правильніше: Чого вартий вислів

Правильніше: Влучний вислів

Правильніше: два ненормативні вислови

Письменник Кость Гордієнко, добрий знавець народної мови, говорив:
– Створюється враження, що загрожує нам і в побуті, і в літературі не так архаїзація мови, як канцеляризація. Хіба ми не помічаємо, як добірне народне слово гнітять канцелярські бур'яни? Де ви знайдете такого голову колгоспу, який би, приміром, сказав просто: «Кури добре несуться».
Цього не може бути. Він неодмінно скаже: «Кури вступили в період інтенсивної носки яєць». Чи почуєте від нього, що колгосп «силосує гичку». Ні, він такою «буденною» мовою розмовляти не буде. Він скаже: «Колгосп вступив у період силосування зеленої маси».
Погнила не полова, а «пожнивні рештки».
І вже буряк – не буряк, а «цукрова сировина».
У розмовах із людьми, на нарадах я вволю наслухався отих казенних висловів. Дехто вважає це за хороший тон, надто охоче переймає отой казенний стиль.
Якось правління колгоспу, слухаючи скаргу жінки на обурливу поведінку свого чоловіка, ухвалило: «Зобов'язати Сидоренка відрегулювати свої відносини з дружиною». Я думаю, що це не тільки сільська «знахідка».
Я вже колись наводив приклади:
«Давайте рухатися до лісу...»
або:
«Він висунув свою рацію...»
Чи не пародійно це звучить?
Щоб наочно показати читачеві, якими є канцелярські штампи і в публікаціях газет, і навіть у художніх творах, Кость Гордієнко складає маленьку «новелу»:
«Галина перебувала в колективі на гарному рахунку. Вона домагалася успіху шляхом сумлінної праці. Хоч на початку з нею і не хотіли рахуватися. Це їй коштувало чималих зусиль.
Трудова наполегливість викликається заінтересованістю дівчини в збільшенні виходу продукції. І цього ніяк не можна скинути з рахівниці. Збоку вона виглядала цілком щасливою.
Спочатку вона лише намацувала новий стиль у роботі, а згодом розгорнула свою діяльність.
У кінцевому рахунку вона перемогла».

Правильніше: Цитовані вислови