ВИНЯТКОВИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання:

винятковий — який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний;

і виключний — який поширюється тільки на когось, щось; єдиний.

Правильніше: винятковий; надзвичайний; надприродний; неземний

Правильніше: винятковий; особливий; рідкісний; незрівнянний; неповторний

Правильніше: винятковий; незвичайний; феноменальний; особливий

Правильніше: винятковий; незвичайний; рідкісний; неповторний

Правильніше: виїмковий

У сучасного письменника, мова творів якого справляє загалом добре враження, читаємо: «Земля в житті Ванди відігравала виключну роль», — а через сторінку знов: «І потрібно було виключного факту, щоб прихильність Ванди зламалась».
Прикметник виключний не тільки часто поглинає інші, більш підхожі слова, як бачимо в наведених фразах, а часом траплявся й у нашій класичній літературі: «Йому, либонь, трапились на сей раз якісь виключні вражіння» (Олена Пчілка).
У сучасній українській літературній мові, відповідно до російського слова исключительный, є прикметники винятковий, надзвичайний, що їх дає тритомний Російсько-український словник. Ось приклади: «Це траплялося рідко, при виняткових випадках» (І. Нечуй-Левицький); «Перед з'їздом стояли завдання виняткової ваги» («Радянська Україна»); «Винятковий закон», «Надзвичайні заходи», «Надзвичайне становище» (Словник за редакцією А. Кримського).
З цього випливає, що й письменникові, з твору якого процитовано на початку дві фрази, слід було написати «виняткову роль», «надзвичайного (виняткового) факту».

Правильніше: винятковий, надзвичайний

Правильніше: виняткова нагода

Правильніше: виняткове право; виключне право

Правильніше: винятково добра людина; людина виняткової доброти

Правильніше: Виняткові здібності