ВИМАГАТИМЕМО — СЛОВОВЖИВАННЯ

упертися; настійно вимагати чого-небудь

Правильніше: як на пню стати
Мова – не калька: словник української мови

требувати

Правильніше: вимагати
Мова – не калька: словник української мови

те, що вимагає багато часу для завершення

Правильніше: довга пісня
Мова – не калька: словник української мови

робити велику справу, яка вимагає багато зусиль

Правильніше: рухати (рушити) гори (скали, скелі)
Мова – не калька: словник української мови

наступити на горло

Правильніше: приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; взяти за петельки
Мова – не калька: словник української мови

настирливо вимагати у кого-небудь щось

Правильніше: смикати (сіпати, тягти) за поли
Мова – не калька: словник української мови

наполегливо вимагати

Правильніше: пристати з короткими гуками
Мова – не калька: словник української мови

він настояв на своїй вимозі

Правильніше: він обстояв свою вимогу; він домігся того, чого вимагав (на чому наполягав, на чому стояв); він свого торгу добив
Мова – не калька: словник української мови

Подавати, показувати, заявляти і пред'являти

Перевірте вживання дієслова пред'являти, пред'явити і в разі потреби замініть:

подавати, подати, вчиняти, вчинити — позов проти когось;

показувати, показати — розгорнутий документ;

заявляти, ставити, мати — претензії, вимоги.

Або перебудуйте речення, використавши відповідне дієслово.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
пред'являти позов подавати, вчиняти позов
пред'являти посвідчення ветерана показувати посвідчення ветерана
пред'являти претензії заявляти, мати претензії
пред'являти вимоги ставити вимоги, вимагати 
пред'являти звинувачення звинувачувати

Вимага́ти, потребува́ти

Вимагати означає «в категоричній формі ставити перед кимось якусь вимогу», «добиватися чогось». «Ми категорично вимагаємо звільнити з-під арешту Кузнецова». «Туга по Тесленкові перекипіла в серці у гнів, що владно вимагав дії». (А. Головко.) Слово вимагати можна вживати в переносному розумінні, персоніфікуючи речі, явища, поняття. «Лишилось тільки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних «треба», які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те «треба» мале, чи велике — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує». (М. Коцюбинський.)
Вимагати в цьому значенні може керувати інфінітивом, віддієслівним іменником (наприклад: вимагаємо — чого? — звільнити, звільнення) або вживатися із сполучником щоб і дієсловом в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб звільнили, щоб звільнено було).
Крім того, вимагати означає ще «зумовлювати щось», «бажати, очікувати якихось дій від когось або чогось, вияву якихось якостей» (вимагати — ч о г о? або ч о г о в і д к о г о? ч о г о?). «Хлопець умів добре мастити букси й висів над колесом вагона, коли того вимагав обов'язок, але тут, в оцій урочистій, незвичайній обстановці, він розгубився». (О. Донченко.)
Слово вимагати інколи неправильно вживають замість потребувати. Буває, що у контексті замість дієслова в доконаному виді, безпідставно вживають слово потребувати (з наголосом на е), якого в українській мові не існує. В такому разі має виступати слово зажадати (порівн.: «Випускник інституту вимагав іншого призначення на роботу» — недоконаний вид; «Випускник інституту зажадав іншого призначення на роботу» — доконаний вид.)

вимагати – потребувати

Перше з цих слів означає «категорично ставити перед кимось якусь вимогу». Наприклад: «Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця» (Олександр Корнійчук). Застосовується воно і переносно, персоніфікуючи речі, явища, поняття. Тоді може керувати інфінітивом, віддієслівним іменником (вимагають – чого? – звільнити, звільнення) або вживається зі сполучником щоб та дієсловом в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб звільнили, щоб було звільнено).
Вимагати – це і змушувати робити саме так; зумовлювати щось; очікувати вияву якихось якостей (від кого? чого?). «Шкода й віддати такого скакуна, але що ж робити, коли того вимагають обставини...» (Олесь Донченко).
Потребувати – відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь, певних умов для розвитку, здійснення тощо. Потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати коштів, потребувати спокою, потребувати втручання, потребувати уваги.
Замість цього дієслова іноді неправильно вживають вимагати. Така заміна спотворює зміст. Порівняймо: «Практикант не вимагав допомоги» і «Практикант не потребував допомоги». У першій фразі наголошується, що практикант не звертався по допомогу, не наполягав на тому, аби її подали. У другій – зазначається: він не мав будь-якої потреби в допомозі. Як бачимо, думки різні.
Буває також, що в контексті замість дієслова в доконаному виді використовують слово потребувати (з наголосом на е), якого в українській мові не існує. У цьому разі треба вдаватися до лексеми зажадати. Знову порівняймо: «Затриманий вимагав адвоката» – недоконаний вид; «Затриманий зажадав адвоката» – доконаний вид.
Вимагають у нас і живі, й неживі предмети. «Земля (вода, посівна кампанія, праця, відпочинок, материнство, проблема) вимагає уваги (або ж турботи)». Слово потребувати мовби випало через інтелектуальні полудрабки користувачів. Так само ліньки ледь переінакшити фразу: «треба уважно ставитися до...», «дбати про...». Тільки вслухайтеся: «Вівці вимагають турботи», «гуси вимагають...» Ну, ті хоч бекати чи гелготати вміють. А як тоді, до прикладу, може «вимагати» безсловесна риба?
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

требувати

Правильніше: вимагати
Профспілки вимагають виконання домовленостей.
Словник-антисуржик.

Ригористично вимагає об'єктивного врахування

Правильніше: Суворо потребує об'єктивного врахування

Усе це вимагає внести зміни до закону

Правильніше: Усе це потребує внесення змін до закону

Вимагає багато часу розв'язання цієї проблеми

Правильніше: Розв'язання цієї проблеми забирає багато часу

Вимагати різних уступок

Правильніше: Вимагати різних поступок