ВЖИВАЄ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: ні кує, ні меле

Правильніше: я не курю ; я не курець; я не вживаю тютюну

Правильніше: не вживати алкоголю

Ці слова багатозначні. Але в розумінні «їсти, пити щось» вони виступають синонімами. Отже, можна сказати уживати (споживати) курятину, уживати (споживати) фрукти. Однак і в названому спільному значенні дієсловам притаманні свої особливості. Словотвірна будова першого ніби диктує сполучуваність його з формою знахідного відмінка та прийменником у: уживають у страву багато кропу, петрушки. А в споживати наявне виразне значення «використовувати, витрачати для задоволення якихось потреб». Звідси й похідні утворення споживний (споживні властивості, споживні гриби), споживчий (споживчі товари, споживче товариство, споживча кооперація).

1. На різних зборах штатні оратори люблять жонглювати слівцем міроприємство. Та хіба воно є в українській мові?
Звісно, немає. То неоковирна калька. У російській – мера, мероприятия, а в нас – захід, заходи. Ще класики писали: «Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки» (Леся Українка), «Більше вже місяця думаю над вашим заходом видати збірник» (Панас Мирний). А ось ближче до наших днів: «Він рідко вживав різких, агресивних заходів» (Олександр Копиленко).
Слово захід має ще значення «зусилля»: «Не варта справа заходу» (приповідка). Отже, здійснювати, проводити, поглиблювати заходи (а не міроприємства).
2. Чи синонімічні вислови приймати міри і вживати заходів?
У значенні «захід для досягнення, здійснення чогось» слово міра не використовується. Тож замість приймати міри треба вживати заходів. Також не в міру розвитку, а з розвитком, не в міру вдосконалення конструкції, а з удосконаленням конструкції.
3. Замість міроприємств – заходи
Коли й хто почав запроваджувати в мовлення неоковирне слово міроприємство, – невідомо, але воно в минулі десятиріччя нерідко з'являлося в діловому листуванні, чулося в доповідях, промовах, у виступах на зборах і виробничих нарадах. Та й нині вряди-годи вигулькне в розмові: «Мусимо щось робити, прийняти (треба вжити) якісь міроприємства...»
Такого слова не було і нема в літературній мові, його наспіх склепали ті, хто не знав нашого лексичного багатства, однак хотів висловити думку по-українському. Відповідником до російських мера, мероприятие, що виражають поняття «сукупність дій або засобів для досягнення, здійснення чого-небудь», є захід, а в множині – заходи.
Значення загального відношення при слові заходи передають звичайно такі форми, як щодо, до, для плюс родовий відмінок іменників, а також безприйменниковий родовий відмінок. Причому перші дві належать до найуживаніших. «На комбінаті реалізовано заходи щодо зміцнення трудової дисципліни», «Міська державна адміністрація вживає заходів до поліпшення соціально-побутових умов інвалідів» (з газети).
Керування з прийменником для має відтінок призначеності: «Розробити план заходів для наведення громадського порядку в мікрорайоні» (з ухвали зборів). Прийменниково-відмінкова форма по плюс місцевий відмінок, що була дуже поширена в часи так званого злиття мов, сьогодні сприймається як стилістична помилка, наприклад: «Партія намітила конкретні заходи по перебудові народної освіти» (з газети). Безприйменникова форма родового відмінка трапляється рідко. Через свою багатозначність вона менш виразна й прозора: «Вжито відповідних заходів реагування на недоліки в роботі» (з газети).
Отже, при слові заходи склався досить розгалужений ряд варіантного керування. То чи ж варто поповнювати його новими прийменниково-відмінковими формами з прийменником на, типу заходи на виконання постанови? Це типова канцелярська конструкція.

Коли й хто почав запроваджувати в нашу мову неоковирне слово міроприємство, — невідомо, але час від часу воно з'являється в діловому листуванні й чується в доповідях: «Щоб досягти помітного успіху, треба далі поглиблювати прийняті міроприємство», «У нас провели такі міроприємство» і под.
Такого слова не було й нема в українській мові, його наспіх склепали ті, що не знали багатства нашої мови, але хотіли висловити свою думку по-українському. Відповідником до російських мера, мероприятие є захід, а в множині — заходи: «Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів» (М. Коцюбинський). Російському вислову принимать меры відповідає український уживати заходів: «Він рідко вживав різких, агресивних заходів» (О. Копиленко).
Слово захід має ще значення «зусилля»: «Не варта справа заходу» (приповідка); «Шкода заходу й труду» (І. Франко); іноді воно буває відповідником російських слів прием, присест: «За одним заходом упорав усе, що на два дні наварила» (з живих уст); «За два заходи й воза полагодили» (з живих уст).
Отож, у перших реченнях треба було сказати: «поглиблювати вжиті заходи», «запровадили (здійснили, провели) такі заходи».

Переважна більшість дієслів керує іменниками в якомусь певному відмінку. Таке саме правило є й у російській мові, але відмінки керованих іменників не завжди збігаються при аналогічних дієсловах з українськими. Наприклад, дієслово дякувати керує іменником чи займенником у давальному відмінку: дякую батькові, дякуємо тобі, — тимчасом як відповідне російське благодарить вимагає знахідного відмінка: благодарю отца, благодарим тебя, дієслово зрадити керує іменником чи займенником у знахідному відмінку: зрадив мене, зрадив своє слово, а російське изменить — у давальному відмінку: изменил мне, изменил своєму слову.
Розгляньмо, як саме керують дієслова іменниками в певних відмінках.
З іменниками в родовому відмінку стоять дієслова: вживати¹ («Горілки не вживав так, щоб через край». — Г. Квітка-Основ'яненко), вчити, вчитися, навчати, навчатися («Нічого було робити, — треба Кириликові вчити сестер грамоти». — Панас Мирний; «Малих діток доглядала, звичаю навчала». — Т. Шевченко); глядіти, доглядати («Гляди, як ока в голові». — М. Номис); грати, гуляти — з прийменником у (в) («Діти бігають, гуляють у ціці-баби, в хрещика». — Б. Грінченко; «Будемо грати в свого козиря». — Б. Грінченко), завдавати («Не завдавай мені сорому при чужих людях». — І. Нечуй-Левицький), заживати («Будуть до тебе козаки заїжджати, будуть у тебе хліба-солі заживати». — Народна пісня), запобігати («Не хочуть у вельможних панів ласки запобігати». — П. Куліш), зазнавати, зазнати («Не зазнала розкошоньки, вже й літа минають». — Народна пісня), пильнувати («Бабуся пильнує малої». — Марко Вовчок), послухати, послухатися («Послухали доброї поради високошановного народолюбця». — Б. Грінченко).
¹ Пишемо вживати й уживати, вчити й учити залежно від того, на голосну чи приголосну кінчається попереднє слово (закон чергування).
Частина дієслів керує залежним словом у родовому відмінку без прийменника або в знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися («Панночки сподіваємось». — Марко Вовчок; «Сподівався дід на бабин обід». — Приповідка), чекати («...хірург Богдановський присів край вікна, чекаючи на початок роботи». — О. Довженко; «Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини». — Ю. Смолич; «Я чекаю на тебе при каганці і співаю». — В. Стефаник). Дієслова ждати, дожидати керують іменником у знахідному відмінку без прийменника на: «У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота» (М. Коцюбинський).
З іменниками в давальному відмінку стоять дієслова: боліти («Чужий біль нікому не болить». — М. Номис); це дієслово може вимагати й знахідного відмінка («Мене ж болить її відвічнеє страждання». — І. Франко), а також виступати з прийменником у (в) та іменником у родовому відмінку («Що у вас болить? — ластівкою припадає вона коло недужої». — М. Коцюбинський), вибачати («Подорожньому і Бог вибачає». — М. Номис), прощати («Скажіть їм, щоб простили мені, бурлаці, за мою смерть на чужині». — І. Нечуй-Левицький), дякувати («Дякую тобі, Іване, — промовила вона». — І. Франко), віддячити (оддячити) («Соломія усе старалась оддячити циганам за рятунок і захист». — М. Коцюбинський).
З іменниками чи займенниками в знахідному відмінку стоять дієслова: зрадити («Зрадив мене милий». — Народна пісня), опанувати («І пустиню опанують веселії села». — Т. Шевченко), радити, порадити («Де то моя Катерина, моя чорноброва! Вона мене все радила і тепер порадить». — Т. Шевченко; «Порадь мене, дівчинонько, як рідная мати». — Народна пісня). Тепер при дієслові радити (порадити) ставлять іменник і в давальному відмінку («Горький, Чехов, Франко, Коцюбинський завжди радили молодим авторам учитися, наполегливо поліпшувати свою письменницьку техніку». — «Літературна газета»).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником за стоять дієслова, якщо вони вказують на виконання функції чогось чи когось: бути («Ще й на весіллі в його дочки за дружку була». — І. Нечуй-Левицький), стати («Він мені за дитину рідну став». — Марко Вовчок), правити («Скриня моя за стіл править». — Ганна Барвінок), мати («Мене його батько не хоче за невістку мати». — Панас Мирний), вважати («Жаль тобі того, кого за ворога вважаєш». — Леся Українка; «Лаврін уже вважав себе за господаря». — І. Нечуй-Левицький). Дієслово вважати зрідка може стояти без прийменника за, тоді воно керує залежним словом в орудному відмінку («Та полювання він забавою вважав, рибальство — справою, священнодійством навіть». — М. Рильський).
Згадані дієслова бути, стати, правити, мати з іншим значенням, ніж у наведених реченнях, стоять без прийменника за й керують іменниками в інших відмінках: «А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку» (Марко Вовчок); «Юрко став паном, змінив своє ймення й назвав себе Юрушем» (І. Нечуй-Левицький); «А може, й сам на небесі смієшся, батечку, над нами та, може, радишся з панами, як править миром?» (Т. Шевченко).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником на стоять дієслова: бачити (бачити на власні очі, а не власними очима!) («А сам Наум таку колись пригоду на власні очі бачив». — М. Рильський), чути (чути на власні вуха), грати («Та й найняла козаченька на скрипочку грати». — Народна пісня), проте в сучасній літературній мові дієслово грати керує місцевим відмінком іменника з прийменником на: грати на скрипці (на роялі, на бандурі), заздрити, заздритися («На велику худобу батьківську її заздрились». — Б. Грінченко), змилосердитися («Поки прут знайшов та відсердивсь, та на свою миленьку змилосердивсь». — Б. Грінченко), плакатися («Не плачся на моє горе». — Марко Вовчок), розстаратися («Як потягнувся на юшку, то розстарайся й на петрушку». — Б. Грінченко), слабувати («Слабує на очі». — Б. Грінченко), хворіти («…деякі пухлини, на які хворіють люди, — теж вірусного походження». — «Наука і життя»).
З іменниками в орудному відмінку стоять дієслова: братися, узятися в значенні «перетворюватися на щось, укриватися чимось» («Тільки внизу, коло каменя бралась живими миготливими зморшками вода». — І. Багмут; «Ладозьке озеро бралося кригою». — Ю. Смолич; «Нога в хлопця взялася синіми плямами». — О. Донченко), говорити, читати, перекладати, учити, навчати, повчати якоюсь мовою («Поучали з церковної амвони рідних братів чужою мовою». — Б. Грінченко); іноді помилково кажуть: «Я вмію читати на англійській мові, а говорити можу й на німецькій», замість: «Я вмію читати англійською мовою (або по-англійському), а говорити можу й німецькою (або по-німецькому)»; одружитися з кимось (іноді женитися), а не на комусь («Оженився з Палажчиною дочкою». — І. Нечуй-Левицький; «Софія одружилась з Ізаровим». — А. Шиян); їхати, пливти, плинути чимось, а не на чомусь («Їде чумак шістьма парами». — Б. Грінченко; «Комбайн велично плине шумним широким степом навпростець». — І. Муратов).
З іменниками в місцевому відмінку й прийменниками по, на, в стоять дієслова: знати, пізнати («Знати пана по халявах». — Прислів'я; «Пізнати ворону по пір'ю». — Прислів'я), розумітися, знатися на чомусь («Теля не знається на пирогах». — Прислів'я; «На рибі теж розумітися треба». — Ю. Збанацький), кохатися в чомусь («У химерному кохатися, видумки сплітати». — Б. Грінченко), вибачати на слові («Вибачайте, люди добрі, на цім слові». — Марко Вовчок); бути певним із прийменником на («Коли загублю, то вишукаю, бувай на тому певна, моя сиза голубко». — Марко Вовчок), із прийменником у (в) («Згорда поглядають вони довкола, певні в своїх силах». — М. Коцюбинський) або без прийменника, але з родовим відмінком («Одначе чужинець і сам не був певний правильності того, що говорить». — О. Досвітній).

Правильніше: вживати заходів
Преса повідомила, що вжито усіх заходів безпеки.

Правильніше: (приймати)
вживати (вжити) заходів
Яких заходів ужито?
Слід вжити термінових заходів.

Правильніше: Чистотіл вживати треба за схемою

Правильніше: Вживати заходів щодо

Правильніше: Ліки вживати протягом місяця

Правильніше: Корисно вживати сирі овочі