ВЕЗЛИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: везучий кінь усе в роботі

Правильніше: везти на шиї

Правильніше: карта йде кому

Правильніше: вівса шкапа з'їла, так і віз побила

Правильніше: віз

Правильніше: ось тобі віз і перевіз

Правильніше: суха ложка горло дере; немазаний віз скрипить

Правильніше: хто смарує, той їде; хто мастить, тому віз не скрипить

Правильніше: нема кому таланту до чого; не ведеться

Правильніше: малий віз

Правильніше: і шило голить кого (чиє)

Правильніше: от тобі віз і перевіз

Правильніше: за моє жито мене й бито; де почин, там і кара; за почин карають: хто везе, того й поганяють; нашим салом та по нашій шкурі

Правильніше: йому щастило всякчас

Правильніше: йому щастить (пощастило)

Правильніше: поставити віз поперед коня

Правильніше: великий віз

Правильніше: трапилося, як сліпій курці бобове зерно, – і тим удавилася; щастить, як тому, що на шибениці; добре, як голому в кропиві

Правильніше: щастить, таланить

Коли людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв'язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить. «Він уже марить і пливе по гарячих пісках на гарячій сковороді, і йому здається, що голова в нього уже репається, як кримський каштан. Але і на цей раз щастить: його підбирає караван, його відпоюють кумисом і везуть на верблюдах, як бухарського еміра». (Григорій Тютюнник.) «Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах, під якими кожному щастить, під які лише досить ступити, як у кишенях тобі задзвенять легендарні таврійські червінці». (О. Гончар.) «Соломії сьогодні щастило». (М. Коцюбинський.) «Щасти ж тобі, сину!» (А. Головко.) «Грицькові справді не таланило». (Б. Грінченко.) «Був [Довбуш] дуже веселий, бо таланило йому дивовижно». (В. Гжицький.) «— Так ось. Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища — Щасні. На прізвище — щасні, а насправді — нещасні. Все життя не таланить не те що мені, а й моєму батькові не таланило». (Ю. Збанацький.)
В усному мовленні і в мові художніх творів досить поширене вживання в цьому значенні слова везти. «X р а п к о: …Ні, не везе-таки мені на сімейку!» (Панас Мирний.) «Навколо — ні душечки. Ні, їм [Остапові й Соломії] таки везло нині! Туман стояв густий, мов кисіль». (М. Коцюбинський.) «— Бензину чортма, от не везе отак». (А. Головко.) «Везе, як утопленику». (Українські народні прислів'я і приказки.)
Дієслово везти в останні десятиріччя починає помітно витісняти в усному мовленні щастити і таланити (особливо зменшилася частотність вживання останнього). Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан — щаслива доля), і саме через це їх треба вживати ширше. Таланити давно властиве українській мові, раніше досить часто вживалося, і немає підстав і рації відмовлятися від нього й тепер.
Отже, дієслова щастити, таланити, мабуть, більш варті уваги мовців, ніж везти (нині дуже популярне); очевидно, не слід так часто вживати його на шкоду іншим синонімам.
Щодо всіх трьох слів — щастити, таланити, везти — то вони мають відтінок значення «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Коли ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати і дієслово вдаватися (вдастися). Наприклад: «Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав». «Ще слава богу, що мені … удалося закрепить серце так … що муштруюся собі та й годі». (Т. Шевченко.) « …Федору Івановичу ніяк не вдавалося заснути: облишив думати про Київ, своє місто виникло в уяві — Славгород, хвилюючи невиразною якоюсь тривогою». (А. Головко.)

Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв'язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). «На літературному полі мені щастить» (Михайло Коцюбинський); «Був (Довбуш) дуже веселий, бо таланило йому дивовижно» (Володимир Гжицький). В усному мовленні досить поширене використання в цьому значенні дієслова везти. «Дивись, як повезло: виграв у конкурсі «Фортуна» автомобіль» (з живих уст).
В останні десятиріччя воно витискує з ужитку свої синоніми. Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан – щаслива доля), і саме через це ними треба послуговуватися ширше. Таланити давно притаманне українській мові, раніше досить часто вживалося, тож немає підстав і рації відмовлятися від нього тепер. А про щастити й казати годі. Щодо дієслова везти, то основне його значення – «переміщати щось транспортним засобом» («Порадилися разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю», Михайло Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках вживати лексеми щастити, таланити.
Ці дієслова мають семантичний відтінок «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Якщо ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати слово вдаватися (вдатися). Наприклад: «Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав» (з журналу).

Правильніше: Йому щастило всякчас