БУДИНКОМ — СЛОВОВЖИВАННЯ | Горох — українські словники

Слово будинок у сучасній українській мові вживається в значенні «будівля», «житлове приміщення», «приміщення установи». Наприклад: «Першим до графського будинку під'їхав румунський санітарний візок з рівною відкритою платформою». (О. Гончар.) «Будинок стояв похмурий, та коли я підійшов ближче, то крізь щілини у віконницях застеріг світло, й до слуху мого долинула музика». (Є. Гуцало.)
Батьківський будинок — оселя, де живуть батько й мати; а якщо в ньому живе батько сам, без матері, або якщо він особисто є власником цього будинку, — батьків будинок.
У значенні «будівля» раніше вживали і слово дім. «Великий мурований дім, де жив панич Льольо та містилась контора, важко сірів на чорному небі». «Я сів на бульварі, напроти будинку, і дім вороже дивився на мене рядами чорних, холодних шибок». (М. Коцюбинський.)
Дім у такому ж значенні в сучасній літературній мові теж вживається, але набагато рідше.

Я йду майданами гулкими
поміж домів, що як бори,
і зорі древніми очима
на мене дивляться згори…
(В. Сосюра.)

Хто сіє хліб, хто ставить дім,
Хто створює поему, —
Той буде предком дорогим
Нащадкові своєму.
(М. Рильський.)

А приміщення, що займає родина, люди, які в ньому живуть, та їхнє господарство найчастіше називають домом, рідше — домівкою. «Маруся наділа білий хвартушок і пішла в пекарню. Вона дивилась за всім в домі…» (І. Нечуй-Левицький.) «Сьогодні місяць, як я з дому, і так мене тягне, що страх». (М.Коцюбинський.) «Буваючи в батальйонних тилах, Ясногорська ніколи не минала володінь Васі Багірова. Її тягнуло сюди, як у рідний дім, з рідними звичаями, спогадами, запахами…» «Потім майор питав Хаєцького, що чути з дому». «Ось я вже й на порозі рідного дому». (З творів О. Гончара.)
Рідну оселю часто називають батьківським домом, отчим домом.
Це значення («рідна оселя», «родина, яка в ній живе») може стосуватися не тільки конкретної будівлі, а й охоплювати ширше поняття — «рідний край», «Батьківщина».

О краю мій! Топтав тебе ногою
Неситий нелюд, та не затоптав, —
І ти стоїш тепер передо мною
Стократ молодший, ніж колись стояв…
І племені незнаному, новому
Несу поклін я з батьківського дому.
(М. Рильський.)

Іноді в художньому стилі слово дім може вживатися в переносному значенні як збірне поняття. Наприклад: «Паніка в буржуазно-міщанському домі». (О. Довженко.)
Інколи замість слова дім у словосполученні «бути господарем у своєму домі» помилково вживається слово будинок («бути господарем у своєму будинку»).

Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?

молитвенний будинок

Правильніше: молитовний будинок

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

високі дома

Правильніше: високі будинки

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

будинок, дім

Як правильніше сказати або написати: «Ляшенко хоче бути господарем у своєму будинку» чи «Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі»?
Будинок у сучасній українській мові виступає у значенні «будівля», «житлове приміщення», «приміщення державної, громадської, торговельної, наукової, культурно-освітньої установи, закладу». Вживається зі словами: (будинок) відпочинку, інвалідів, побуту, творчості, дитячий, заїжджий тощо. Велика літера пишеться у власних назвах: Будинок актора, Будинок архітектора, Будинок культури, Будинок учителя.
У розумінні будівля використовується і слово дім. «Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дотла» (Іван Нечуй-Левицький). Але найчастіше цей іменник застосовують у значенні «квартира, сімейне вогнище», а також «родина; люди, що там мешкають разом, та їхнє господарство»; зрідка – переносно. «В домі Глушака урочисто. У невістки Юлі, народної вчительки, народився син» (Олександр Довженко), «До рідного дому ноги людину самі несуть» (Олесь Гончар). Оскільки в наведеному на початку розділу реченні мовиться про сім'ю, родинне господарство, то правильнішим є формулювання другого варіанта: «Ляшенко хоче бути господарем у своєму домі».

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)