БОЛЯМИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: Хворіють на головний біль

Правильніше: шпигонуло в серце кого

Правильніше: терпне серце

Правильніше: у голові тріщить; голова розвалюється; як сови ночували в голові в когось

Правильніше: гамувати біль

Правильніше: пігулки проти болю

Правильніше: терзати душу (серце)

Правильніше: утишити серце

Правильніше: нестерпний біль

Правильніше: кричати з болю

Правильніше: завдати болю

Правильніше: полегшити (зменшити) біль

Правильніше: пекти мозок (душу, серце); завдавати серцю рани; різати без ножа; щипати за серце; гризти душу; розбивати (роздирати, краяти, рвати, гнітити, кусати, нівечити, точити, мучити) серце; заливати сала за шкуру; заганяти шпильки під нігті

Правильніше: сипати сіль на рану

Правильніше: різати по живому

Правильніше: з болем у серці

Правильніше: пекучий (прикрий, лютий, тяжкий, нестерпний) біль

Правильніше: пекучий біль

Правильніше: душа (серце) крається; серце рветься з болю

Правильніше: шпигнути в серце кого

Правильніше: біль голови

Правильніше: нахапатися зайчиків

Правильніше: відкраяти від серця

Правильніше: прикро на таке дивитися; серце болить на таке дивитися

Правильніше: біль ущух (ущухнув)

Правильніше: як рукою зняло

Правильніше: біль

Для урізноманітнення мовлення замініть словосполучення щемливий біль на стилістично кращий варіант: щем.

Замініть нехарактерний для української мови вислів сисний біль на стилістично кращий варіант: п'явка в серці; смокче, болить (коло серця, у шлунку тощо).

Відомо, що українське слово нежить відповідає російському насморк. Але якого ж воно роду? Наче жіночого... Павло Бабенко, автомобіліст з Дарниці.
От і не вгадали. Чоловічого. Тому в реченні, яке ви навели як приклад у своєму листі: «Хворий купував ліки, аби швидше вилікуватися від нежиті», слід виправити на нежитю. Принагідно скажемо, що в нашій мові на відміну від російської слово біль також чоловічого роду: «Чужий біль нікому не болить» (прислів'я). Неправильними є сполучення гостра біль, зубна біль, треба гострий біль, зубний біль.
Інша річ, коли цей іменник позначає білі нитки, тобто є відповідником російському бель. Тоді він буде жіночого роду: «Під вербою над водою Катерина біль білила...» (Словник Бориса Грінченка).
Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній чи діалектній – до іншого: санаторій і санаторія, клавіш і клавіша. Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: «Фальш у її голосі різав Ярині слух» (Олекса Десняк); «Арсенова душа не виносила брехні й фальші» (Любомир Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для слова фальш старша за категорію жіночого, проте ця друга витискає з сучасної української мови першу. Якому роду надавати перевагу в цих іменниках, залежить від характеру тексту: ділова мова, пряма мова в художньому творі чи стилізація під народну говірку.

Правильніше: біль у попереку (розм. у крижах)

Треба розрізняти правопис і значення слів: бона (паперові гроші, що вийшли з обігу) – бонна (вихователька, гувернантка), біль (страждання) – білль (законопроект), була (наголос на другому складі, жін. рід від бути) – булла (папська грамота), Віла (столиця Вануату) – вілла (комфортабельний будинок за містом), пана (род. відмінок іменника пан) – панна (дівчина), міра (одиниця виміру) – мірра (ароматна смола), мана (привид, ілюзія) – манна (крупа, каша), гама (музичний термін; переносно: послідовний ряд якихось однорідних або відмінних одне від одного предметів, явищ: гама барв, гама настроїв) – гамма (назва третьої літери грецького алфавіту; складник низки термінів – гамма-проміння, гамма-спектр, гамма-функція тощо), мото... (частина складного слова, що означає «моторний», наприклад, мотоклуб і под.) – мотто (епіграф, гасло, дотепний вислів).

«Спогад про неї стискає біллю»; «Я не хочу знов чіпати біллю сповнені серця», — читаємо інколи в сучасній поезії й прозі, де автори забули, що іменник біль в українській мові — чоловічого, а не жіночого роду (пор. у російській мові душевная, зубная боль). Ця помилка трапляється й у публіцистичних виступах, дарма що наша класика й народна мова знали слово біль тільки як іменник чоловічого роду: «Вона чула страшенний біль, страшну втому в цілім тілі» (І. Франко); «Чужий біль нікому не болить» (прислів'я).
Інша річ, коли іменник біль означає білі нитки, тобто є відповідником російському бель. Тоді він буде жіночого роду: «Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила» (Словник Б. Грінченка); «Невинна біль змінилась у гордий пурпур на тій калині, що тебе квітчала» (Леся Українка).
Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній, діалектній — до другого: санаторій і санаторія, клавіш і клавіша. Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: «Фальш у її голосі різав Ярині слух» (О. Десняк); «А чи нема тут якого фальшу?» (з живих уст); «Арсенова душа не виносила брехні й фальші» (Л. Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для іменника фальш старіша за категорію жіночого, проте ця друга витискає з сучасної української мови першу.
Якому роду давати перевагу в цих іменниках, залежить від характеру тексту: ділова мова, пряма мова в художньому творі чи стилізація під народну говірку.

Правильніше: Невралгічні болі

Правильніше: Поперек болів

Правильніше: Чужий біль