БЕЗПЕРЕЧНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Незаперечний – той, що не може бути заперечений; явний, очевидний. Вживається зі словами: авторитет, доказ, успіх, факт, рішення, явище, дані. Похідні: незаперечність (незаперечність висновків, незаперечність переконань), незаперечно (незаперечно доведено; «Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси» – Павло Загребельний).
Безперечний – який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Уживається зі словами: зв'язок, інтерес, лідер, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення і т. ін. «Все це здається мені безперечним і диким безглуздям» (Микола Зеров); «Літературне походження багатьох із них (пісень) безперечне» (Максим Рильський). Похідні: безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно. «Безперечно, що вона не винна» (Леонід Первомайський), «Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом» (Олесь Донченко).