БАЧИВ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

не було б щастя, та нещастя помогло

Правильніше: коли б не нещастя, не було б і щастя; і в нещасті щастя буває; лихо не без добра; немає злого, щоб на добре не вийшло; не бачив гіркого, не бачить і солодкого; нема біди, щоб не вийшли гаразди; нема зле, аби на добре не вийшло; так воно прилучилося, що щастя за біду зачепилося
Мова – не калька: словник української мови

де це (таке) видано?

Правильніше: хто таке бачив?; де ви таке бачили?
Мова – не калька: словник української мови

що я там забув?

Правильніше: чого я там не бачив?; чого б я там шукав?; що б я там робив?
Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь усе помічав (бачив)

Правильніше: не ховалося ніщо від ока чийого (кого)
Мова – не калька: словник української мови

старий (стріляний) вовк

Правильніше: бачив (видів) світа; зі світу чоловік; бувалий у бувальцях
Мова – не калька: словник української мови

своїми очима бачив

Правильніше: на власні очі бачив
Мова – не калька: словник української мови

недосвідчений

Правильніше: зелений; не бачив смаленого вовка
Мова – не калька: словник української мови

не вір вухам, а вір очам

Правильніше: не вір чуткам, а вір очам; хто чув, той ще не бачив; не вір губі – положи на зуби
Мова – не калька: словник української мови

знає, почому фунт лиха

Правильніше: бачив смаленого вовка
Мова – не калька: словник української мови

досвідчений; бувалий

Правильніше: бував у бувальцях; битий на всі копита; бачив смаленого вовка; знає усі входи й виходи; стріляний (старий) горобець; старий вовк; битий жук (жак)
Мова – не калька: словник української мови

Виділення комами вставних слів

Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).

КОМА СТАВИТЬСЯ
Для виділення вставних слів і речень, що ними бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, будь ласка, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте, однак, сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Іван Котляревський).

Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський).

Глина, бур'ян, — все летіло з боків униз. Карпо, однак, виліз (Панас Мирний).

Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить (Максим Рильський).

Та й скажіть мені, будь ласка, яке там добро з тієї брехні? (Марко Вовчок).

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо такі слова є не вставними, а повнозначними, і виконують одну із синтаксичних ролей Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко).

Мені здається, що вже пізно.

Стало зрозуміло, що ніхто не прийде.

Головне відділення нині таки працює.

Після проте, однак, коли вони є сполучниками і стоять на першому місці в головному або підрядному реченні І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (Михайло Коцюбинський).

Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Степан Васильченко).

Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав. Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав.
Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері.
Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо Ти все дбаєш за мене — а головне, знаєш, чим зробити мені приємність (Михайло Коцюбинський).
Не виділяються комами такі слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними Кажуть, нібито ці доти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря (Олесь Гончар).

очі мої тебе б не бачили

Правильніше: і на очі б не бачити; радий би й повік не бачити; радніший би не бачити
Мова – не калька: словник української мови

бачить око, та зуб не йме

Правильніше: близько лікоть, та не вкусиш; бачать очі, та зась; якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав
Мова – не калька: словник української мови

Вставні слова

Найчастіше вставними бувають і виділяються комами такі слова й сполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, втім, гадаю, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, природно, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, скажімо, слід гадати, справді, трапляється, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Бачуть у продажу

Правильніше: Бачать у продажу

ясно як божий день

Правильніше: це ж і сліпий бачить
Мова – не калька: словник української мови

чув дзвін, та не знати де він

Правильніше: чули, як говорили, що бачили, як їли
Мова – не калька: словник української мови

це треба було бачити

Правильніше: було б вам (тобі) бачити
Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь почав погано бачити

Правильніше: полуда на очі впала
Мова – не калька: словник української мови

у будь-якому напрямку; куди-небудь

Правильніше: куди ноги несуть; куди очі поведуть (бачать)
Мова – не калька: словник української мови

сама себе раба б'є, що нечисто жито жне

Правильніше: бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте
Мова – не калька: словник української мови

рибак рибака бачить здалека

Правильніше: свояк свояка вгадає (бачить, згадав) здалека; свій своєму мимоволі брат
Мова – не калька: словник української мови

проявляти недалекоглядність

Правильніше: не бачити далі свого носа
Мова – не калька: словник української мови

поминай як звали

Правильніше: шукай вітра в полі; тільки його й бачили
Мова – не калька: словник української мови

податися куди бачать очі

Правильніше: податися безбач
Мова – не калька: словник української мови

погано бачити; мати поганий зір

Правильніше: недобачати
Мова – не калька: словник української мови

пеняй на себе

Правильніше: ремствуй на себе; бачили очі, що купували
Мова – не калька: словник української мови

око бачить, та зуб не йме

Правильніше: близько лікоть, та не вкусиш; гарна дівка, та засватана
Мова – не калька: словник української мови

нуль уваги

Правильніше: ніякісінької (жодної, ані найменшої) уваги; і вусом не веде; ніби й не бачить; хоч би бровою повів; нічого собі з того не робить
Мова – не калька: словник української мови

немає дурних

Правильніше: бачили дурних
Мова – не калька: словник української мови

не знаходжу в цьому нічого небезпечного

Правильніше: не бачу (не вбачаю) в цьому нічого небезпечного
Мова – не калька: словник української мови

не знати, почому фунт лиха

Правильніше: не бачити смаленого вовка
Мова – не калька: словник української мови

не відрізняється далекоглядністю

Правильніше: далі свого носа не бачить
Мова – не калька: словник української мови

не виваживши напрям руху

Правильніше: куди бачить, туди й рачить
Мова – не калька: словник української мови

не бачить світу хто

Правильніше: не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому
Мова – не калька: словник української мови

мати вузький кругозір

Правильніше: не бачити далі свого (власного) носа
Мова – не калька: словник української мови

курчат по осені рахують

Правильніше: поки хвалько нахвалиться, будько добудеться; що було – бачили, а що буде – побачимо; восени й курчата курми будуть; восени й горобець багатий; кажуть «гоп», як перескочать
Мова – не калька: словник української мови

куди очі бачать (дивляться)

Правильніше: галасвіта, галай-світа; світ за очі (за очима); куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; куди очі спали (світять); навмання
Мова – не калька: словник української мови

ідеалізувати

Правильніше: прикрашати; бачити в рожевому світлі; дивитися крізь рожеві окуляри
Мова – не калька: словник української мови

і був такий

Правильніше: тільки його й бачили; і щез (зник, пропав)
Мова – не калька: словник української мови

зорі лічиш, а під носом не бачиш

Правильніше: за гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве
Мова – не калька: словник української мови

знемагати від клопотів

Правильніше: світу білого не бачити
Мова – не калька: словник української мови

дуже втомився

Правильніше: ледве ноги волочу; рук не чую; на очі не бачу
Мова – не калька: словник української мови

дуже бажати (хотіти) чого-небудь

Правильніше: спати й у сні бачити
Мова – не калька: словник української мови

добре знати (розпізнавати)

Правильніше: бачити наскрізь
Мова – не калька: словник української мови

дивиться в книгу, а бачить фіґу

Правильніше: дивиться в книжку, а нічогісінько не тямить (не розуміє)
Мова – не калька: словник української мови

бути постійно занятим

Правильніше: не мати ні дня ні ночі; світу білого не бачити
Мова – не калька: словник української мови

бути очевидцем

Правильніше: бачити на власні очі
Мова – не калька: словник української мови

бути закоханим по вуха

Правильніше: світу за кимось не бачити
Мова – не калька: словник української мови

бути дуже занятим

Правильніше: не бачити вільної хвилини
Мова – не калька: словник української мови

бути далекоглядним

Правильніше: бачити далі свого носа; вилізти зі своєї (із власної) шкаралупи
Мова – не калька: словник української мови

бачить під лісом, а не бачить під носом

Правильніше: болить бік дев'ятий рік, та не знаю, в котрім місці
Мова – не калька: словник української мови

бачити своїми очима

Правильніше: на свої очі бачити
Мова – не калька: словник української мови

бачити наскрізь

Правильніше: знати як облупленого; прошивати зором наскрізь
Мова – не калька: словник української мови

бачити в чому-небудь першопричину

Правильніше: танцювати від печі
Мова – не калька: словник української мови

Зазначати, зауважувати, святкувати, відзначати і відмічати

Перевірте вживання дієслова відмічати і в разі потреби замініть:

зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);

святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;

відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги;

помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Автор відмічає, що дослідження ще не завершено. Автор зазначає, що дослідження ще не завершено.
Ми відмічаємо день Києва. Ми святкуємо день Києва.
Таких героїв треба відмічати медалями. Таких героїв треба відзначати медалями.
Син почав відмічати, що батько сумний. Син почав помічати, що батько сумний.

АЛЕ:

відмічати — ставити мітку, позначку на чомусь; записувати, реєструвати кого-, що-небудь.

У журналі вчитель відмічає відсутніх учнів.

Зазначати, вказувати, святкувати і відзначати

Перевірте вживання дієслова відзначати і в разі потреби замініть:

зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);

святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;

помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Автор відзначає, що дослідження ще не завершено.  Автор зазначає, що дослідження ще не завершено. 
Ми відзначаємо ювілей керівника. Ми святкуємо ювілей керівника.
Син почав відзначати, що батько сумний. Син почав помічати, що батько сумний.

АЛЕ:

відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги.

Таких героїв треба відзначати медалями.

Словесний баласт

Якось в Олексія Миколайовича Толстого запитали, які гріхи проти мови він вважає найтяжчими. У відповідь письменник перелічив чимало порушень мовних норм і з-поміж них назвав «перевантаження доповіді, лекції чи просто розмови зайвими словами на кшталт вільна вакансія, перша прем'єра», а також «інші підступні тавтології – повторення сказаного, тільки в інакшій формі, без кінця і без потреби вживані робота, боротьба тощо».
Чому підступні? Бо такі тавтологізми не завжди одразу впадають в око і легко проникають у мову. До того ж не всім точно відомо, що означають деякі з них, надто коли це іншомовні слова. Наприклад, іменник вакансія вже сам передає зміст «незайняте місце». Тому не рекомендується вживати сполучення вільна вакансія, звільнилася вакансія, треба вільна посада, звільнилося місце. Оскільки слово сувенір виражає поняття «річ, подарована або одержана на згадку; пов'язана із спогадами про кого-, що-небудь», означення для нього не потрібне. Вислови типу пам'ятний сувенір, сувенір на пам'ять є тавтологічними, і вживати їх у літературній мові не можна. Слід казати й писати: купити сувенір, магазин сувенірів і т. ін. Так само неприйнятні тавтологізми меморіальний пам'ятник і пам'ятний меморіал (тобто пам'ятний пам'ятник). Тут доцільніше використати лише одне із слів – пам'ятник чи меморіал. У сполученнях перший дебют, перша прем'єра, передовий авангард, захисний імунітет, головний пріоритет перші складники також зайві. Адже дебют – це перший виступ, прем’єра – перша вистава, авангард – і є передовий, імунітет – захисна реакція організму, а пріоритет саме й означає «верховенство». Іноді чуємо: є багато альтернатив; іншої альтернативи немає. Але ж альтернатива – то потреба вибору між двома можливостями. І замість цих висловів годиться вживати: є альтернатива; альтернативи немає або іншого виходу немає.
Тавтологізмами стають і давно відомі слова із, здавалося б, цілком ясним значенням, приміром, величезна махина (махина не може бути невеликою), сміливий ризик (цей іменник і без епітета передає рішучу дію), віддавати належну данину (є вислови: віддавати належне і віддавати данину, в другому випадку слово належна не потрібне). Зайва лексема свій у висловах совати свого носа (хіба не зрозуміло, що не чужого?), ділитися своїми думками (міркуваннями). І не тільки в них. Візьмімо слово автобіографія (грецьке autos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – життєпис особи, складений нею самою. Часом його неправильно вживають з присвійним займенником свій. Виникає повторення (своя автобіографія), бо перша частина цього складного іменника (авто-) якраз і означає «свій», «власний». Отже, з погляду літературної норми треба сказати: подав автобіографію або подав свою біографію. Те ж саме маємо зробити тоді, коли слово автопортрет сполучається з присвійним займенником свій. Щоб уникнути тавтології, випускаємо свій чи відповідний йому компонент авто- в іменникові автопортрет. Намалював автопортрет або намалював свій (власний) портрет. У помилковому вислові свій автограф також належить усунути свій або слово автограф замінити іншим. Залишив автограф, залишив свій підпис (напис).
Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази: адреса місця проживання (адже адреса – це і є місце проживання); відступати назад (хіба можна відступати вперед?); бачити сновидіння (бачити і видіти – синоніми); сумне фіаско (радісним фіаско не буває).
Дедалі заглиблюючись у мову, виявляєш лексичний баласт там, де він став для нас таким звичним, що його просто не помічаєш. Як ілюстрацію до цього можна навести, наприклад, вислови кількісне збільшення (збільшення буває тільки кількісне), а також якісне поліпшення (поліпшення буває тільки якісне). Явне словесне марнотратство помітне в реченнях типу «це позитивно позначилося на поліпшенні продукції» (іменник поліпшення зайвий, оскільки є позитивно), «причина важкого становища викликана невдалим добором кадрів» (викликана не причина, а становище; причина сама призвела до небажаної ситуації). При назвах місяців не треба ставити слово місяць. «Завдання на березень місяць» – начебто березень може позначати й щось інше, опріч місяця. У діалогічному мовленні часто виникає небажана тавтологія, коли на запитання «Котра година?» відповідають, скажімо, «Восьма година». Аби уникнути повторення, останнє слово слід випускати. Нерідко зловживають дієсловами проводити (провадити), здійснювати, забезпечувати, боротися, іменниками питання, справа. У багатьох випадках вони не тільки нічого не додають до змісту, а навпаки, послаблюють враження й одночасно обтяжують виклад. Ось приклади. «Приступити до проведення збирання врожаю» (замість почати збирання). «Уважно ознайомитися з рукописом і здійснити його редагування» (замість відредагувати). «Забезпечити дострокове виконання завдання» (замість достроково виконати). «Боротися за досягнення високих показників» (замість досягати). «Йшлося про питання впорядкування вулиць» (замість про впорядкування). «Це значний успіх у справі освоєння нової техніки» (замість в освоєнні). Дехто полюбляє в усному, а часом і в писемному мовленні (або вживає за звичкою, не стежачи за собою) слова, котрі стають паразитами, приміром: значить, розумієте (розумієш), так сказать, треба прямо сказати, як говориться тощо.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

бачачи – бо бачать, плачучи – бо плачуть, сидячи – бо сидять, свистячи – бо свистять, -ся, -сь, бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись, кохаючися, утішаючися, дієприслівники: перевіряючи написане

Щоб перевірити, чи правильно написані дієприслівники, дієслово, від якого вони походять, слід поставити в третій особі множини: бачачи (бо бачать), плачучи (бо плачуть), сидячи (бо сидять), свистячи (бо свистять).
Дієприслівники від дієслів на – ся, – сь мають переважно закінчення – сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись), рідше – ся (кохаючися, утішаючися).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Становище, вихід зі становища, рада, дати раду, зарадити

Часто чуємо з уст і читаємо: «Він опинився в безвихідному становищі»; «Вона не бачила виходу з цього становища»; «Він вийшов зі скрутного становища».
Жодного з цих висловів ми не знайдемо ні в українській класичній літературі, ані почуємо з уст народу, їх штучно створили нашвидкуруч люди, далекі від народної мови й не обізнані з класичними зразками. Натомість бачимо: «Розмова вкрай схвилювала його, хлопець був безпорадний» (К. Гордієнко); «Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову» (Т. Шевченко); «Мною не турбуйтеся: я собі дам раду» (М. Коцюбинський); «Рідний брат так не зарадив би мені в тій скруті, як Іван» (із живих уст). Із цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було висловитись так: «опинився в безпорадному становищі (стані, «не бачила ради в цьому становищі», «дав собі раду в скрутному становищі» чи «зарадив собі в скруті».

не бачити вихід з цього становища

Правильніше: не дати собі раду в скрутному становищі
Словник-антисуржик.

Прискіпуємось до щепки у чужому оці

Правильніше: Бачимо тріску в чужому оці

Бачити власними очима

Правильніше: Бачити на власні очі

Не бачила виходу з цього становища

Правильніше: Не знала як зарадити в цій ситуації