БАЧИВ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
не було б щастя, та нещастя помогло
де це (таке) видано?
що я там забув?
хто-небудь усе помічав (бачив)
старий (стріляний) вовк
своїми очима бачив
недосвідчений
не вір вухам, а вір очам
знає, почому фунт лиха
досвідчений; бувалий
Виділення комами вставних слів
Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).
КОМА СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Для виділення вставних слів і речень, що ними бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, будь ласка, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте, однак, сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші | Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Іван Котляревський).
Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський). Глина, бур'ян, — все летіло з боків униз. Карпо, однак, виліз (Панас Мирний). Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить (Максим Рильський). Та й скажіть мені, будь ласка, яке там добро з тієї брехні? (Марко Вовчок). |
АЛЕ:
КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ | |
---|---|
Якщо такі слова є не вставними, а повнозначними, і виконують одну із синтаксичних ролей | Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко).
Мені здається, що вже пізно. Стало зрозуміло, що ніхто не прийде. Головне відділення нині таки працює. |
Після проте, однак, коли вони є сполучниками і стоять на першому місці в головному або підрядному реченні | І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (Михайло Коцюбинський).
Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Степан Васильченко). |
Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення | Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав. Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав. Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері. |
Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо | Ти все дбаєш за мене — а головне, знаєш, чим зробити мені приємність (Михайло Коцюбинський). |
Не виділяються комами такі слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними | Кажуть, нібито ці доти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря (Олесь Гончар). |
очі мої тебе б не бачили
бачить око, та зуб не йме
Вставні слова
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.
Бачуть у продажу
ясно як божий день
чув дзвін, та не знати де він
це треба було бачити
хто-небудь почав погано бачити
у будь-якому напрямку; куди-небудь
сама себе раба б'є, що нечисто жито жне
рибак рибака бачить здалека
проявляти недалекоглядність
поминай як звали
податися куди бачать очі
погано бачити; мати поганий зір
пеняй на себе
око бачить, та зуб не йме
нуль уваги
немає дурних
не знаходжу в цьому нічого небезпечного
не знати, почому фунт лиха
не відрізняється далекоглядністю
не виваживши напрям руху
не бачить світу хто
мати вузький кругозір
курчат по осені рахують
куди очі бачать (дивляться)
ідеалізувати
і був такий
зорі лічиш, а під носом не бачиш
знемагати від клопотів
дуже втомився
дуже бажати (хотіти) чого-небудь
добре знати (розпізнавати)
дивиться в книгу, а бачить фіґу
бути постійно занятим
бути очевидцем
бути закоханим по вуха
бути дуже занятим
бути далекоглядним
бачить під лісом, а не бачить під носом
бачити своїми очима
бачити наскрізь
бачити в чому-небудь першопричину
Зазначати, зауважувати, святкувати, відзначати і відмічати
Перевірте вживання дієслова відмічати і в разі потреби замініть:
зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);
святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;
відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги;
помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Автор відмічає, що дослідження ще не завершено. | Автор зазначає, що дослідження ще не завершено. |
Ми відмічаємо день Києва. | Ми святкуємо день Києва. |
Таких героїв треба відмічати медалями. | Таких героїв треба відзначати медалями. |
Син почав відмічати, що батько сумний. | Син почав помічати, що батько сумний. |
АЛЕ:
відмічати — ставити мітку, позначку на чомусь; записувати, реєструвати кого-, що-небудь.
У журналі вчитель відмічає відсутніх учнів.
Зазначати, вказувати, святкувати і відзначати
Перевірте вживання дієслова відзначати і в разі потреби замініть:
зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);
святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;
помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Автор відзначає, що дослідження ще не завершено. | Автор зазначає, що дослідження ще не завершено. |
Ми відзначаємо ювілей керівника. | Ми святкуємо ювілей керівника. |
Син почав відзначати, що батько сумний. | Син почав помічати, що батько сумний. |
АЛЕ:
відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги.
Таких героїв треба відзначати медалями.
Словесний баласт
Чому підступні? Бо такі тавтологізми не завжди одразу впадають в око і легко проникають у мову. До того ж не всім точно відомо, що означають деякі з них, надто коли це іншомовні слова. Наприклад, іменник вакансія вже сам передає зміст «незайняте місце». Тому не рекомендується вживати сполучення вільна вакансія, звільнилася вакансія, треба вільна посада, звільнилося місце. Оскільки слово сувенір виражає поняття «річ, подарована або одержана на згадку; пов'язана із спогадами про кого-, що-небудь», означення для нього не потрібне. Вислови типу пам'ятний сувенір, сувенір на пам'ять є тавтологічними, і вживати їх у літературній мові не можна. Слід казати й писати: купити сувенір, магазин сувенірів і т. ін. Так само неприйнятні тавтологізми меморіальний пам'ятник і пам'ятний меморіал (тобто пам'ятний пам'ятник). Тут доцільніше використати лише одне із слів – пам'ятник чи меморіал. У сполученнях перший дебют, перша прем'єра, передовий авангард, захисний імунітет, головний пріоритет перші складники також зайві. Адже дебют – це перший виступ, прем’єра – перша вистава, авангард – і є передовий, імунітет – захисна реакція організму, а пріоритет саме й означає «верховенство». Іноді чуємо: є багато альтернатив; іншої альтернативи немає. Але ж альтернатива – то потреба вибору між двома можливостями. І замість цих висловів годиться вживати: є альтернатива; альтернативи немає або іншого виходу немає.
Тавтологізмами стають і давно відомі слова із, здавалося б, цілком ясним значенням, приміром, величезна махина (махина не може бути невеликою), сміливий ризик (цей іменник і без епітета передає рішучу дію), віддавати належну данину (є вислови: віддавати належне і віддавати данину, в другому випадку слово належна не потрібне). Зайва лексема свій у висловах совати свого носа (хіба не зрозуміло, що не чужого?), ділитися своїми думками (міркуваннями). І не тільки в них. Візьмімо слово автобіографія (грецьке autos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – життєпис особи, складений нею самою. Часом його неправильно вживають з присвійним займенником свій. Виникає повторення (своя автобіографія), бо перша частина цього складного іменника (авто-) якраз і означає «свій», «власний». Отже, з погляду літературної норми треба сказати: подав автобіографію або подав свою біографію. Те ж саме маємо зробити тоді, коли слово автопортрет сполучається з присвійним займенником свій. Щоб уникнути тавтології, випускаємо свій чи відповідний йому компонент авто- в іменникові автопортрет. Намалював автопортрет або намалював свій (власний) портрет. У помилковому вислові свій автограф також належить усунути свій або слово автограф замінити іншим. Залишив автограф, залишив свій підпис (напис).
Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази: адреса місця проживання (адже адреса – це і є місце проживання); відступати назад (хіба можна відступати вперед?); бачити сновидіння (бачити і видіти – синоніми); сумне фіаско (радісним фіаско не буває).
Дедалі заглиблюючись у мову, виявляєш лексичний баласт там, де він став для нас таким звичним, що його просто не помічаєш. Як ілюстрацію до цього можна навести, наприклад, вислови кількісне збільшення (збільшення буває тільки кількісне), а також якісне поліпшення (поліпшення буває тільки якісне). Явне словесне марнотратство помітне в реченнях типу «це позитивно позначилося на поліпшенні продукції» (іменник поліпшення зайвий, оскільки є позитивно), «причина важкого становища викликана невдалим добором кадрів» (викликана не причина, а становище; причина сама призвела до небажаної ситуації). При назвах місяців не треба ставити слово місяць. «Завдання на березень місяць» – начебто березень може позначати й щось інше, опріч місяця. У діалогічному мовленні часто виникає небажана тавтологія, коли на запитання «Котра година?» відповідають, скажімо, «Восьма година». Аби уникнути повторення, останнє слово слід випускати. Нерідко зловживають дієсловами проводити (провадити), здійснювати, забезпечувати, боротися, іменниками питання, справа. У багатьох випадках вони не тільки нічого не додають до змісту, а навпаки, послаблюють враження й одночасно обтяжують виклад. Ось приклади. «Приступити до проведення збирання врожаю» (замість почати збирання). «Уважно ознайомитися з рукописом і здійснити його редагування» (замість відредагувати). «Забезпечити дострокове виконання завдання» (замість достроково виконати). «Боротися за досягнення високих показників» (замість досягати). «Йшлося про питання впорядкування вулиць» (замість про впорядкування). «Це значний успіх у справі освоєння нової техніки» (замість в освоєнні). Дехто полюбляє в усному, а часом і в писемному мовленні (або вживає за звичкою, не стежачи за собою) слова, котрі стають паразитами, приміром: значить, розумієте (розумієш), так сказать, треба прямо сказати, як говориться тощо.
бачачи – бо бачать, плачучи – бо плачуть, сидячи – бо сидять, свистячи – бо свистять, -ся, -сь, бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись, кохаючися, утішаючися, дієприслівники: перевіряючи написане
Дієприслівники від дієслів на – ся, – сь мають переважно закінчення – сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись), рідше – ся (кохаючися, утішаючися).
Становище, вихід зі становища, рада, дати раду, зарадити
Жодного з цих висловів ми не знайдемо ні в українській класичній літературі, ані почуємо з уст народу, їх штучно створили нашвидкуруч люди, далекі від народної мови й не обізнані з класичними зразками. Натомість бачимо: «Розмова вкрай схвилювала його, хлопець був безпорадний» (К. Гордієнко); «Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову» (Т. Шевченко); «Мною не турбуйтеся: я собі дам раду» (М. Коцюбинський); «Рідний брат так не зарадив би мені в тій скруті, як Іван» (із живих уст). Із цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було висловитись так: «опинився в безпорадному становищі (стані)», «не бачила ради в цьому становищі», «дав собі раду в скрутному становищі» чи «зарадив собі в скруті».