АНАЛОГІЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Відомо, що аналогія – то подібність, схожість у чомусь між предметами, явищами, поняттями. Однак не всі мовці вміють грамотно поєднувати цей іменник з іншими словами. Хоча він і має відтінок книжності, але трапляється в різних стилях, зокрема в усно-розмовному. Сполучуваність лексеми іншомовного походження розвинулася під впливом синтаксичних зв'язків питомих українських слів близького значення. Найуживаніше керування при лексемі аналогія – прийменниково-відмінкова форма з плюс давальний відмінок – подібне до керування при словах зіставлення, порівняння. «Повільне обертання Венери становить особливий інтерес для її дослідження, оскільки тут напрошується аналогія з невивченою на Землі тропічною циркуляцією» (з журналу). Рідше аналогія сполучається з прийменниково-відмінковою формою до плюс родовий відмінок. Тут відчувається вплив керування при іменникові подібність. «Відомий мистецтвознавець Мутер гадав, що всі сюжети, крім замовлених, виникли у Рембранта як аналогія до його інтимних переживань» (з журналу). Аналогія до відомого факту, аналогія до тяжкої недуги.
У мовній практиці усталився вислів за аналогією до плюс родовий відмінок. За аналогією до відомого процесу. Поєднання слова аналогія з конструкцією між плюс орудний відмінок і безприйменниковий орудний відмінок теж трапляється досить часто. «Є певна тематична аналогія між романом Вадима Собка та повістю Михайла Чабанівського «Кам'яне небо» (з газети).

Правильніше: відповідність; схожість; подібність

Правильніше: зрівняти (порівняти) що з чим

Правильніше: подібно (відповідно) до чого; на подобу до чого