АДРЕСАТ — СЛОВОВЖИВАННЯ

адресат

Правильніше: одержувач
Мова – не калька: словник української мови

Адреса́нт, адреса́т

Адресант — особа, я к а а д р е с у є комусь поштове відправлення. Наприклад: «Здивований, він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата — Франко, прізвище адресанта — так само Франко». (П. Колесник.)
Інколи слово адресант плутають зі словом адресат.
Адресат — особа, якій адресують поштове відправлення, до якої звертаються. Наприклад: «Багатотисячний читач — культурний, доброзичливий — є тим постійним адресатом, до якого ми звертаємось кожним своїм твором». (З газети.) «В шістдесят п'ять різних міст світу линули короткі радіохвилі, але скрізь мали вони знайти одного адресата — інститут переливання крові». (Ю. Смолич.) «Підпису я не поставив. Поклав лист у конверт, написав адресу і вирішив вручити адресатові в кінці першої зміни». (Ю. Збанацький.)

адресант – адресат

Яка різниця в їхніх значеннях?
Адресант – той, хто надсилає листа, телеграму, бандероль; відправник. «Здивований, він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата – Франко, прізвище адресанта – так само Франко» (Петро Колесник). Адресат – той, кому надсилають листа, телеграму, бандероль; одержувач. «У шістдесят п'ять різних міст світу линули короткі радіохвилі, але скрізь вони мали знайти одного адресата – інститут переливання крові» (Юрій Смолич).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)