АВТОПОРТРЕТ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Портрет художника, виконаний ним самим. «Протягом двадцяти років Шевченко зробив більше тридцяти автопортретів». (З журналу.) «Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку, і в білому, і в чорному кашкетах. Один з таких автопортретів надіслав Лизогубові, другий — в подарунок Рєпніній». (З. Тулуб) «Великою заслугою Т. Шевченка було й те, що він підняв на високий рівень жанр автопортрета. Адже до цього автопортрет у мистецтві української гравюри не був розвинений». (З журналу.)
Неправильно вживати слово автопортрет у сполученні з присвійним займенником свій (див. автобіографія). Щоб усунути тавтологію, слід випустити слово свій або відповідний йому компонент авто- в слові автопортрет: намалював свій портрет.

Автограф – власноручний, звичайно пам'ятний, підпис, напис чи текст. «Іван показав книгу з автографом редакторові журналу» (Микола Руденко); «Посилаю також вірш Мирного. Він може бути автографом» (Михайло Коцюбинський).
Іменник автограф часом уживають у сполученні з присвійним займенником свій. «На зустрічі з глядачами кіноактор охоче роздавав свої автографи» (з газ.). Виникає повторення, оскільки перша частина цього іменника – авто – якраз і означає свій, власний. У таких випадках уникати тавтології можна, випускаючи лексему свій (роздавав автографи) чи замінюючи автограф іншим словом (ставив свій підпис).
Слід перебудовувати і схожий вислів свій автопортрет з тих же самих міркувань. Тут можливі теж два варіанти: або прибрати слово свій і залишити тільки автопортрет, або усунути компонент авто, тоді вийде цілком грамотне: свій портрет.