АВТОБІОГРАФІЇ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Моя автобіографія — тавтологія, виправте: біографія.

Правильніше: життєпис

(Грецьке autos — сам, bios — життя, grapho — пишу) — життєпис особи, складений нею самою. Наприклад: «Коли Ярославу після обрання його довелося складати автобіографію, вона уклалася на половині аркушика з учнівського зошита». (І. Волошин.)
Слово автобіографія інколи неправильно вживають у сполученні з присвійним займенником свій. Виникає повторення (своя автобіографія), бо перша частина слова автобіографія (авто) якраз і означає «свій», «власний». Отже, з погляду літературної норми слід сказати: «Подав автобіографію» або «Подав свою біографію», випустивши компонент авто- і вживши присвійний займенник свій. Порівн. у Коцюбинського: «Дуже мені не легко вчинити Вашу волю — скласти свою біографію»; «Отець Левко розказав свою біографію».
Поширене також уживання слова автобіографія в сполученні з дієсловом написати; внаслідок цього виникає ще одна тавтологія (яку, правда, в сучасній мові ми вже не сприймаємо).

Автобіографія – життєпис конкретної людини, який вона склала сама. Неправильно: моя автобіографія, написав свою автобіографію. У такому разі замість автобіографія треба вживати біографія, оскільки перша частина складного слова (авто) значеннєво відповідає присвійним займенникам мій, свій.

Правильніше: Моя біографія