ЧАСТИНАМИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: платити (сплачувати) частинами (частками)

Правильніше: Сплата боргу частинами

Правильніше: по цурочці

Правильніше: це до мене не належить; це до мене не стосується; це не моє діло

Правильніше: щодо (стосовно) заборони

Правильніше: складник

Правильніше: кільце в ланцюгу

Правильніше: становити частину

Правильніше: краяти

Правильніше: приполовинити

Правильніше: передок

Правильніше: переважна частина (більшість)

Правильніше: тілом засвітити

Правильніше: пекуча справа

Правильніше: у цури, до цури, на цурки

Правильніше: значуща частина слова

Правильніше: менша частина

Правильніше: з горіха зерня

Правильніше: складові частини

Правильніше: кінцева частина твору; кінцівка; закінчення; післямова; післяслово; розв'язка

Правильніше: складник

Правильніше: розрізняти; поділяти; розчленувати; розкласти на частини

Правильніше: складова частина

Правильніше: більша частина; більше ніж (як) половина

Замініть нехарактерну для української мови прийменникову конструкцію в частині на стилістично кращий варіант: відповідно до (чогось), щодо (чогось); у галузі (чогось).

АЛЕ:

В частині шкіл не було карантину.

Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. «Доля закинула мене аж у Крим» (Михайло Коцюбинський).
В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються: быть в доле – бути на паях; делить на равные доли – ділити на рівні частини (частки); доля истины – частка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології.

У своїй книжці «Чи правильно ми говоримо?» Євгенія Чак привертає увагу читачів до складних випадків слововживання, подає конкретні рекомендації, як не припускатися помилок у цьому. За спостереженнями авторки, лексема більшість поєднується переважно з іменниками, що означають істот (більшість учнів, більшість дітей, більшість коней), або організації, підприємства, установи, заклади, функціонування яких пов'язане з діяльністю людей (більшість шкіл, більшість заводів). У таких випадках більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.
Проте інколи належить писати тільки більша частина. Зокрема більшість не вживається з іменниками, котрі позначають речовину в твердому, рідкому або газоподібному стані (сода, бензин, аміак); конкретні неживі предмети, якщо іменник стоїть в однині (наприклад, не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола); а також із збірними іменниками, що означають сукупність предметів (вугілля, каміння, коріння, листя, одяг та ін.) Не узвичаєно подавати слово більшість у поєднанні з іменниками – назвами конкретних одиничних предметів: більшість зошитів, більшість груш, краще: більша частина зошитів, більша частина груш.

Дієслово-присудок звичайно узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині («Посадила стара мати три ясені в полі». — Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка («На чужину з України брати розійшлися». — Т. Шевченко).
Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: «Був собі дід та баба» (казка). Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: «Був собі котик та півник» (казка).
Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов'язується з ним прийменником з: «Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут» (М. Бажан).
Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані з залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: «Більшість присутніх пристала на цю пропозицію»; «Кілька відер води бухнуло на вогонь» (М. Коцюбинський).
Якщо підмет складається з числівника два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: «Летить чотири утиці» (Б. Грінченко); «На полу лежало три чоловіки» (Панас Мирний). Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: «Не вертаються три брати, по світу блукають» (Т. Шевченко).
Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: «31 солдат вийшов з оточення», «Вийшло з оточення 31 солдат». Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: «Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання».

Правильніше: Більша частина учнів

Правильніше: Дохідна частина бюджету

Правильніше: Чимало прихильників

Правильніше: Більша частина виголошеного