РОБОЧИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: під робочу пору

Правильніше: робочі години

Перевірте вживання:

робочий — той, що стосується роботи;

і робітничий — той, що стосується робітника.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Робітничий стаж. — Робочий стаж.

Робітничий день. — Робочий день.

Перевірте вживання:

робітничий — той, що стосується робітника;

і робочий — той, що стосується роботи.

Також перевірте, чи не треба тут вжити іменник робітник.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Робоча партія Курдистану. — Робітнича партія Курдистану.

Це найдосвідченіший робочий на заводі.  — Це найдосвідченіший робітник на заводі.

Робітничий — від робітник — означає: «той, що складається з робітників» (робітничий клас); «належить їм» (робітничий прапор); «властивий робітникам» (робітничий характер); «призначений для робітників» (робітничий клуб) та ін. «Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах». (С. Васильченко.)

У дні світової потали
Тут Опір знамена підняв.
Свої робітничі квартали,
Париже, навіки прослав!
(М. Рильський.)

«Ми знаємо безліч робітничих династій, багатьох учених, чиї сини і дочки самі стали великими вченими». (З газети.)
Робочий — від робота. Робочий одяг, бо це одяг для роботи, а не одяг робітника; так само робочий час, робочий план, робоча гіпотеза. «Відійшовши від вікна і знов-таки не поспішаючи, Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління». (Ю. Шовкопляс.) «Специфіка різних галузей промисловості вимагає різних видів робочого одягу, найбільш зручного і практичного в роботі». «Для високої продуктивності праці механізаторів велике значення має організація їх робочого дня». (З журналу.)

О, тиха пристане робочого стола,
Де ще на якорях дрімають вірні рими,
Де мислі щоглами підносяться стрункими,
Струмують образи, як понадводна мла!
(М. Рильський.)

Робочий ще може означати «працьовитий, роботящий». « …Не та вже наша Катря, що була. І спокійна, і привітна, і робоча, та не та». (Марко Вовчок.) «А все ж вони дівчата як слід: хорошого, чесного роду, робочі, слухняні». (Панас Мирний.)
Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе з своєї праці, тобто це словосполучення виражає соціальну характеристику особи чи групи людей.
Робочий вживається також у значенні «той, що використовується у корисній роботі (робоча поверхня чогось, робоча частина ножа)»; «такий, що забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух механізм або його частину». «Семиметрове робоче колесо турбіни, розташоване всередині статора, з'єднане довжелезним валом з генератором електроенергії». (В. Собко.)
Робочі руки, робоча сила переносно означають «робітники». «Після того як ксьондз здобув йому [Бжеському] робочу силу і гроші під невеличкий процент, він цілком поклався на комерційні й господарські здібності пана пробоща». (З. Тулуб.)
Помилково часом уживають словосполучення «робоча їдальня», «робочий гуртожиток», «робочий клуб», треба: робітнича їдальня, робітничий гуртожиток, робітничий клуб, бо їдальня, гуртожиток, клуб — для робітників, а не для роботи. Треба говорити: робітнича слава, гордість, честь, бо це слава, гордість, честь робітника.

Правильніше: службовий телефон

Часом плутають ці схожі за будовою прикметники і кажуть чи пишуть робочий гуртожиток, робочий клуб, робоча їдальня замість робітничий гуртожиток, робітничий клуб, робітнича їдальня. Щоб не припускатися таких помилок, маємо пам'ятати, що робочий походить від іменника робота й означає «пов'язаний із процесом або часом праці», а робітничий – від робітник, робітники. Отже, робочий план, бо це план для роботи, так само робочий одяг, робочий стіл, робоча гіпотеза. Робочий має також значення «який використовується у роботі» (робоча поверхня верстата, робоча частина ножа); «який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини)». Наприклад: «На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін» (Вадим Собко).
Робочі руки, робоча сила – це переносно робітники. Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе зі своєї праці, тобто цей вислів виражає соціальну характеристику особи або групи осіб.
Треба говорити робітнича гордість, слава, честь, бо це гордість, слава, честь робітника. Обслуга-обслуговування
«У селі погана поштова обслуга», – пише газета. Одразу впадає в очі помилкове використання слова обслуга, яке має інше значення, ніж те, що йому надав автор публікації. Обслуга – це не дія, що задовольняє чиїсь потреби, а група людей, призначених виконувати певну роботу, здебільшого у військовій справі. «Гармату викотили на платформу, а обслуга зайняла теплушку» (Василь Козаченко). Російські відповідники цього слова – расчёт, прислуга. Коли треба передати дію, спрямовану на виконання якогось завдання, тоді слід удаватися до слів обслуговування або обслужування.

Зрідка трапляються помилки, коли плутають ці схожі за будовою прикметники й пишуть: «Восьмигодинний робітничий день» (замість — робочий день); «Робочий натовп не втихомирювався» (замість — робітничий натовп).
Прикметник робочий походить від іменника робота й означає «пов'язаний із процесом або часом праці»: «Забіжиш до Марусі у робочу часину» (Марко Вовчок); «Клопоти робочого дня вернули йому енерґію» (М. Коцюбинський). Цей прикметник означає ще «працьовитий, роботящий»: «Робоча, як бджола» (М. Номис); «Дівка тиха, робоча» (Панас Мирний).
Прикметник робітничий походить від іменника робітник і означає «пов'язаний із робітником, належний робітникові»: «На мітинґ зібралась юрба робітнича» (М. Бажан); «Ото й почне розповідати про місто, про завод, про життя робітниче» (Д. Головко).
Трапляються випадки, коли обидва ці прикметники вживаються з одним іменником, залежно від того поняття, що ми надаємо їм: можна сказати робітничий одяг — цебто те вбрання, яке звичайно носять робітники, характерне для робітників, і робочий одяг — убрання, що ним користуються тільки під час роботи.

Правильніше: робітник, робітний

Правильніше: Службовий телефон

Правильніше: робітнича сила

Правильніше: робоча група для узгодження

Правильніше: звільнити з посади

Правильніше: Робітнича їдальня