ПРОЇЗД — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: заступити стежку (проїзд)

Збіг приголосних у слові ускладнює вимову, тому в процесі мовлення один з них (здебільшого середній) випадає.
На письмі фіксується:
1. Випадання д, т у групах приголосних ждн, здн, стн, стл: тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, роз'їзд – роз'їзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, користь – корисний, честь – чесний, якість – якісний, захист – захисний, стелити – слати. Буква т зберігається у словах: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять.
2. Випадання к у групах приголосних скн, зкн при творенні дієслів із суфіксом ну: тріск – тріснути, брязк – брязнути. Але: виск – вискнути.
3. Випадання л у групі приголосних слн: масло – масний, мисль – умисний, навмисне; ремесло – ремісник.
Зверніть увагу: спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний, гігантський, парламентський і под.), у словах типу студентський, туристський, фашистський; у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни (аспірантці, оптимістці, піаністці, хустці).

По тролейбусу ходить кондуктор і раз по раз нагадує пасажирам: «Оплатіть за проїзд!» Мені здається, що ця фраза якась граматично невдала. Чи, може, я помиляюся? Василь Майорчук, службовець.
Ні, пане Василю, не помиляєтеся. Хоч дієслова оплачувати і платити синонімічні в значенні «вносити плату за щось», однак вони різняться керованими формами іменників, які не слід плутати. Конкретніше: перше з цих слів звичайно поєднується з безприйменниковим знахідним відмінком, а при другому вживається прийменниково-відмінкова форма за плюс знахідний відмінок. Порівняймо: «Фірма вчасно оплачує рахунки» (з газети), «Біля собору цього дня знову з'явилися ті, що їм за висоту не платять» (Олесь Гончар). Отже, слід казати і писати: оплачувати проїзд, але платити за проїзд.

Правильніше: Платити за проїзд

Правильніше: нема дороги!