ШЕЛЕПАТИ — СИНОНІМІЯ
шеле́пати (діал.) іти з хлюпанням по воді і взагалі по чомусь рідкому, вологому, грузькому
чала́пати (розм.)
видавати шум, глухі звуки з хлюпанням, ступаючи по болоті, багнистих місцях, воді, талому снігу і т. ін.
чала́пкати (розм.)
видавати шум, глухі звуки з хлюпанням, ступаючи по болоті, багнистих місцях, воді, талому снігу і т. ін.
шеле́патися (діал.)
брести з шумом.
шеле́пати (діал.) видавати, утворювати, викликати шелест
лопоті́ти (розм.)
видавати шерех; шерехтіти; шелестіти.
ха́кати (розм.)
те саме, що ша́ркати 1.
ша́вкати (розм.)
те саме, що ша́мкати1.
ша́мати (діал.)
шелестіти.
ша́ркати
виконувати якусь дію (скребти, терти і т. ін.), спричиняючи шерех, шарудіння.
ша́рхати
те саме, що ша́ркати 1, 2.
шавкоті́ти (розм.)
підсил. до ша́вкати.
шамкоті́ти (розм.)
підсил. до ша́мкати1.
шамоті́ти (розм.)
видавати, утворювати звуки “шам-шам”; шарудіти.
шамра́ти (діал.)
шарудіти, шелестіти.
шамри́ти (діал.)
шарудіти, шелестіти.
шамті́ти (діал.)
шарудіти.
шаруді́ти
видавати слабкий шерех, шелест.
шваркоті́ти (розм.)
те саме, що шварґоті́ти.
шварґоті́ти (розм.)
шуміти, шелестіти, човгаючи по чому-небудь.
ше́мрати
видавати легкий шум, шерех і т. ін.
ше́мріти (рідше)
те саме, що ше́мрати.
ше́рхати (розм.)
видавати шерех, шелест; шелестіти, шарудіти.
шелепоті́ти (діал.)
підсил. до шеле́пати.
шелесті́ти
видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех.
шерехті́ти (розм.)
утворювати легкий шарудливий або шелесткий звук (перев. тертям об що-небудь чи дотиком чогось до шорсткої поверхні).
шерхота́ти (розм.)
підсил. до ше́рхати.
шерхоті́ти (розм.)
підсил. до ше́рхати.
шу́рхати
видавати, утворювати легкий шум (див. шум1 1); шарудіти.
шурсті́ти (розм.)
те саме, що шелесті́ти.
шурхота́ти
те саме, що шу́рхати 1, 2.
шурхоті́ти
те саме, що шу́рхати 1, 2.
шурча́ти (розм.)
те саме, що шу́рхати 1.
шурша́ти (розм.)
те саме, що шу́рхати 1.
шусті́ти (діал.)
шелестіти.
шушу́кати (розм.)
тихо шуміти, шелестіти.
шушу́катися (розм.)
те саме, що шушу́кати 2.
шелепати
Словник чужослів Павла Штепи (1977)
шелепати
Словник чужослів Павла Штепи (1977)