ТИША

ти́ша стан у навколишньому оточенні, в природі і т. ін., що характеризується відсутністю шуму, руху, метушні, хвилювання тощо

дрімо́та

за́ти́шок

спо́кій

супокі́й

тиш (поет.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

ти́ша стан, коли де-небудь немає звуків, шуму

за́ти́шок відсутність звуків, шумів, руху, метушні; тиша.

тиш (поет.) те саме, що ти́ша.

Цифрові лексикографічні системи української мови

ти́ша відсутність розмов

бе́згомі́нь (розм.) те саме, що безгомі́ння.

безголо́сся відсутність звуків; тиша.

безгомі́ння відсутність гомону, звуків, голосів; тиша.

безмо́вність абстр. ім. до безмо́вний.

Цифрові лексикографічні системи української мови

тиша

мовчанка

спокій

як у вусі

с. мертва <первовічна> тиша

Словник синонімів Караванського

тиша

безгоміння

безголосся

безмовність

мертвота (сил.)

мовчанка

мовчання

німота

німування

Словник синонімів Караванського

тиша

затишок (П.)

безвітря

безгоміння

безшелесність

Словник синонімів Караванського

тиша

покій

мир (ЗСТ.)

спокій

Словник синонімів Караванського

тиша

спокій

нерухомість

покій

Словник синонімів Караванського

тиша

мертвечина

мертвлячість

мертвота

покій

цвинтарище

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тиша

покій

мир

спокій

спочин

спочинок

супокій

упокій

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тиша

штиль

безвітря

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

тиша

тишина

безгоміння

беззвуччя

Мова – не калька: словник української мови