НЕМИНУЧЕ — СИНОНІМІЯ
немину́че не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.
неминуче
Мова – не калька: словник української мови
немину́чий про дію, подію, явище - якого не можна уникнути, відвернути
невмоли́мий
про щось дуже небажане - якого не можна стримати, який наближається, насувається незважаючи ні на що.
неусувни́й (рідше)
про щось перев. небажане - якому не можна перешкодити здійснитися, реалізуватися.
пе́вний
зі сл. смерть, кінець і т. ін.
роко́ваний (поет.)
нібито наперед зумовлений, визначений для кого-небудь обставинами, долею тощо й тому невідворотний.
немину́чий завжди характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь; неодмінний
ві́чний (рідше)
незалежний від часу; незмінний.
незмі́нний
який є постійним атрибутом кого-, чого-небудь, завжди наявний, звичний для когось; обов'язковий, неодмінний.
неодмі́нний
постійний, незмінний.
обов'язко́вий
завжди характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь; неодмінний.
немину́чий який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись
безконе́чний
повсякчасний, постійний, безперервний.
безкіне́чний
повсякчасний, постійний, безперервний.
ві́чний
безконечний у часі.
за́всі́дний (розм.)
завжде́нний (розм.)
завжди́шній (розм.)
зви́чний
який завжди супроводжує когось, щось.
нескінче́нний
який дуже довго триває.
неухи́льний
який відбувається без затримок, відхилень тощо.
пермане́нтний (перев. книжн.)
пості́йний
який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний.
разура́зний (розм.)
споконві́чний
постійний, вічний.
хроні́чний (перев. книжн.)
немину́чий (підсил.) такий, без якого не можна обійтися, здійснити, виконати щось
неодмі́нний (підсил.)
трі́бний (діал.)
неминучий крах
Словник синонімів Караванського
неминучий
Мова – не калька: словник української мови
неминучий (с.)
Словник синонімів Караванського
неминучий
Словник синонімів Караванського
неминучий удар
Словник синонімів Караванського
неминучий
Словник чужослів Павла Штепи (1977)