НАЛОВЧИТИСЯ

наловчи́тися (перев. з інфін., розм.) набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити

ви́вчитися (чого і з інфін.)

нави́кнути (з інфін., розм.)

навчи́тися (чого, з інфін., із сполучним сл. як)

наломи́тися (чого, до чого, з інфін., розм.)

напрактикува́тися (в чому, з інфін. і без додатка)

насоба́читися (перев. з інфін. і без додатка, фам.) унаслідок досвіду, певної практики набути навичок, спритності, хисту в чому небудь.

натренува́тися (в чому, з інфін.)

научи́тися (чого, з інфін., із сполучним сл. як рідко) набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити.

привчи́тися (з інфін., до чого)

призвича́їтися (з інфін., до чого)

принату́ритися (діал.) виробити в собі навички, звичку до якоїсь справи, заняття.

підкува́тися (з чого, в чому і без додатка, розм.) набути певного запасу необхідних знань, відомостей.

узвича́їтися (з інфін., розм.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

засвоювати

вивчати

вивчити

вправитися

вправлятися

вчитися

досвідчитися

досвідчуватися

завчати

завчити

навчатися

навчитися

опановувати

опанувати

повдосконалюватися

повивчати

повпановувати

повправлятися

позавчати

понавчатися

практикувати

привикати

призвичаюватися

призвичаїтися

удосвідчитися

удосконалитися

удосконалюватися

учитися

Словник чужослів Павла Штепи (1977)