МИГОТАТИ

мигота́ти (підсил.) світити уривчасто, з перервами - про джерело

бли́мати світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати.

бли́скати уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.).

гра́ти мерехтіти, миготіти (про світло, яке то посилюється, то послаблюється).

мига́ти те саме, що бли́мати 1.

миготі́ти (підсил.) підсил. до мигті́ти.

мигті́ти блискати.

Цифрові лексикографічні системи української мови

мигота́ти (підсил.) з'являтися на короткий час і зникати з поля зору; перен. - швидко, зненацька з'являтися в свідомості

ма́яти

майорі́ти

мелька́ти

мелькоті́ти (підсил.)

мерехті́ти

мерка́ти (діал.)

меркота́ти (підсил. діал.) швидко, в'юнко рухатися в чиємусь полі зору, рябіти в очах.

меркоті́ти (підсил. діал.) швидко, в'юнко рухатися в чиємусь полі зору, рябіти в очах.

мига́ти

мигкоті́ти (підсил. діал.)

миготі́ти (підсил.)

мигті́ти

прома́ювати час від часу з'являтися вдалині.

ряхті́ти (розм.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

тріпотати (світло)

бли́кати

блимати

блимнути

вибликнути

вибликувати

виблимати

виблимувати

вимерехтіти

вимерехчувати

дрижати

забликати

забликувати

замерехтіти

замерехчувати

замигкотати

замигкоті́ти

замиготати

замиготіти

замигтіти

зіблимати

зіблимувати

мерехтіти

мигкотати

мигкоті́ти

мигтіти

наблимати

наблимувати

намерехтічувати

намерехчувати

побли́кати

побли́кувати

поблимати

поблимувати

повибликувати

повимерехчувати

повмерехчуватися

позамерехчувати

померехті́ти

померехчувати

помигкотати

помигкотіти

помиготати

помиготіти

помигті́ти

попримерехчуватися

примерехтітися

примерехчуватися

проблимати

проблимувати

промигкотати

промигкотіти

промиготати

промиготіти

промигтіти

умерехтітися

умерехчуватися

Словник чужослів Павла Штепи (1977)