ЗАДЕРЖУВАТИ

заде́ржувати залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні

бари́ти

вга́ювати (розм.)

га́яти

держа́ти не відпускаючи.

заба́рювати (розм.)

забаря́ти (розм.)

трима́ти

уга́ювати (розм.)

впові́льнювати робити повільнішим, зменшувати швидкість чого-небудь.

втри́мувати перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування кого-, чого-небудь або зупиняти зовсім.

гальмува́ти затримувати хід процесу, розвиток, здійснення чого-небудь; бути гальмом (у 2 знач.).

загальмо́вувати затримувати розвиток, здійснення чого-небудь, бути гальмом (у 2 знач.).

затри́мувати перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування, розвиток чого-небудь.

зде́ржувати (розм.) зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін.

притри́мувати затримувати, уповільнювати, гальмувати рух кого-, чого-небудь.

проволіка́ти (розм.) затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь.

спові́льнювати затримувати, призупиняти.

стри́мувати гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати.

упові́льнювати робити повільнішим, зменшувати швидкість чого-небудь.

утри́мувати перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування кого-, чого-небудь або зупиняти зовсім.

арешто́вувати брати кого-небудь під варту, позбавляти волі.

бра́ти (розм.) арештовувати, затримувати кого-небудь.

заарешто́вувати брати кого-небудь під варту, позбавляти волі.

забира́ти (розм.) заарештовувати, затримувати кого-небудь.

Мова – не калька: словник української мови