ШЕРШАВИЙ

шерша́вий який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий

гру́бий твердий, жорсткий, з нерівною поверхнею.

дерзки́й (розм.) який має тверду будову, грубий вигляд; дебелий, жорсткий.

жорстки́й який має тверду, нерівну поверхню.

зашкару́блий дієпр. акт. мин. ч. до зашкару́бнути.

коструба́тий який має нерівну поверхню; шорсткий.

обше́рхлий шорсткий від дії сонця, вітру і т. ін.; шерхлий.

поше́рхлий дієпр. акт. мин. ч. до поше́рхнути.

прише́рхлий шерехатий.

проду́блений (розм.) огрубілий, шорсткий (про шкіру людини).

ра́па́вий (діал.) шорсткий, шершавий.

рапа́тий (діал.) шорсткий, шершавий.

шарша́вий (діал.) шершавий.

ше́рхлий те саме, що шорстки́й 1.

шереха́тий який має нерівну, шорстку поверхню, шорсткий.

шерстки́й (розм.) те саме, що шорстки́й 1.

шерхки́й (розм.) те саме, що шорстки́й 1.

шкарубки́й який має нерівну, шершаву поверхню.

шорстки́й який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий.

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

Мова – не калька: словник української мови