ҐИҐА — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни форми ки́ка (дит.) «м’ясо» з одзвінченням к, яке тут, можливо, слід пов’язувати з афективно-емоційним забарвленням слова, характерним для ряду українських народно-розмовних слів з ґ (пор. ґаву́ля, ґи́ґнути, ґила́, ґоло́бати);

діалектний відповідник літературного ковта́ти з початковим ґ на місці к як у ґила́ «кила», ґи́ґа «кика» і под;

звукосполучення -ив- відбиває колишнє ненаголошене l, як у [сивза́] «сльоза»;

може розглядатись і як видозміна п. głytać «глитати»;