ҐЕМБА — ЕТИМОЛОГІЯ

ґе́мба «губа; коняча губа» (знев.)

запозичення з польської мови;
п. gęba «губа» споріднене з укр. губа́ (див.);
слц. [gemba] «рот, уста»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґемба́тий
ґемба́ч
ге́мбочка «рубець шиття, загнутий на лицьовий бік і прострочений» (за подібністю до губи)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gęba «губа» польська
gemba «рот, уста» словацька
губа́ українська

ґамбу́ритися «дутися, супитися»

неясне;
можливо, утворене від [ґе́мба] (знев.) «губа» (пор. надути губи);
Фонетичні та словотвірні варіанти

на «захмаритися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ґе́мба «губа» (знев.)(пор. надути губи) українська

гимби́читись «задаватися, ламатися»

результат контамінації слів [ґе́мба] (знев.) «губа» (пор. вираз надути ґемби «набундючитися») і [гинди́читися] (від [гинди́к] «індик») «величатися, задаватися»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ґе́мба «губа» (знев.)(пор. вираз надути ґемби «набундючитися») ?
гинди́читися «величатися, задаватися» (від [гинди́к] «індик») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України