ҐЕМБА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ґе́мба «губа; коняча губа» (знев.)
запозичення з польської мови;
п. gęba «губа» споріднене з укр. губа́ (див.);
слц. [gemba] «рот, уста»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґемба́тий
ґемба́ч
ге́мбочка
«рубець шиття, загнутий на лицьовий бік і прострочений»
(за подібністю до губи)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gęba «губа» | польська |
| gemba «рот, уста» | словацька |
| губа́ | українська |
ґамбу́ритися «дутися, супитися»
неясне;
можливо, утворене від [ґе́мба] (знев.) «губа» (пор. надути губи);
Фонетичні та словотвірні варіанти
на
«захмаритися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ґе́мба «губа» (знев.)(пор. надути губи) | українська |
гимби́читись «задаватися, ламатися»
результат контамінації слів [ґе́мба] (знев.) «губа» (пор. вираз надути ґемби «набундючитися») і [гинди́читися] (від [гинди́к] «індик») «величатися, задаватися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ґе́мба «губа» (знев.)(пор. вираз надути ґемби «набундючитися») | ? |
| гинди́читися «величатися, задаватися» (від [гинди́к] «індик») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України