ҐЕЛҐОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *g^ъlkъ;

споріднене з лит. gùlkščioja «іде слава, поговір», лтс. gulkstêt «кудкудакати, кричати»;

очевидно, в українській мові походить від п. [giełgotać] «белькотіти»;

звуження значення і пов’язання його саме з криками птахів сталося вже на українському ґрунті, мабуть, у зв’язку з браком твірного іменника і зближенням з вигуком ґе-(-ґе-ґе].– Фасмер І 428– 429; Machek ESJČ 170; Schuster-Šewc 311; БЕР І 254; Bezlaj ESSJ I 158;

р. [голк] «звук, дзвін, шум, стукіт, гуркіт; відгомін, луна», [голка́ть] «кричати; гуркотати», др. гълка «заворушення, заколот», п. [giełgotać] «белькотіти» (напр., про індика), [giełkać się] «розважатися, сміючись і голосно жартуючи з кимось, жирувати», zgiełk «шум, гам, гомін», ст. giełk, giełg «тс.», ч. слц. hluk «шум, гуркіт» (ч. hlučeti «шуміти, гуркотати»), вл. hołk «гуркіт, шум; метушня», hołčeć «густи, шуміти; бурхати», hołkać «шуміти, густи», болг. глък «шум, крик, гомін», глъча́ «шумлю», слн. gôlk «гуркіт грому», góleati «говорити, базікати; лунати», цсл. (др.) глъкъ «шум»;