ҐВАЛТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ґвалт
гвалтува́ти, гва́лтом, ст. кгвалтъ (XІV ст.), гвалт (XVII ст.);
запозичення з польської мови;
п. gwałt насильство», як і ч. kvalt «поквапливість; (ст.) насильство», слц. gvalt (заст.) «насильство», вл. gwałt «сила, тиск; біда», походить від свн. gewalt «насильство, сила; влада; багато», пов’язаного з свн. walten «панувати» (двн. waltan), спорідненим з гот. waldan, дангл. wealdan, дісл. valda, псл. *volsti (‹*vold-ti), укр. володі́ти;
р. діал. бр. гвалт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гвавт
ґвавт
гвалт
гвалтівни́к
гвальта́ція
«сильний крик, галас; ґвалт»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гвалт | білоруська |
| gwałt «сила, тиск; біда» | верхньолужицька |
| waldan | готська |
| wealdan | давньоанглійська |
| waltan | давньоверхньонімецька |
| valda | давньоісландська |
| gwałt | польська |
| *volsti (‹*vold-ti) | праслов’янська |
| *voldti | праслов’янська |
| гвалт | російська |
| gewalt «насильство, сила; влада; багато» | середньоверхньнімецька |
| walten «панувати» (двн. waltan) | середньоверхньнімецька |
| gvalt «насильство» (заст.) | словацька |
| володі́ти | українська |
| kvalt «поквапливість; (ст.) насильство» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України