ҐАВРА — ЕТИМОЛОГІЯ
га́вра «лігво звіра, барліг; паща»
запозичення з східнороманських мов;
рум. gáură «діра; лігво», молд. га́урэ «тс.» походять, очевидно, від лат. *саvula, утвореного від cavus «порожній, видовбаний», спорідненого з гр. κοίλος (‹*κοριλος) «порожній», кімр. cawr «велетень», стсл. СОУИ «нікудишній, марний»;
Філіпіде (Philippide II 713) вважає рум. gáură етимологічно неясним;
п. [gawra] «барліг» (з укр.), ч. [gaúr] «дупло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґа́вра
«тс.; велика діра (Ме)»
ґа́врати
«галасувати»
ґавра́ч
«балакун, крикун»
гово́ра
«діра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κοίλος «порожній» (‹*κοριλος) | грецька |
| cawr «велетень» | кімрська |
| *саvula | латинська |
| га́урэ «тс.» | молдавська |
| gawra «барліг» (з укр.) | польська |
| gáură «діра; лігво» | румунська |
| gáură | румунська |
| gaúr «дупло» | чеська |
| cavus «порожній, видовбаний» | ? |
| СОУИ «нікудишній, марний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України