ЇСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
їж «їжак, Erinaceus europaeus» (зоол.)
псл. ježь (‹*ez-jь);
споріднене з лит. ežỹs «їжак», лтс. ezis, гр. ἐχĩνος, двн. igil, нвн. Igel, вірм. ozni «тс.» і далі, можливо, з гр. ἔχις «змія», вірм. iž «гадюка», дінд. áhih «змія»;
псл. *ježь могло бути табуїстичною назвою, яка початково означала «той, що належить до змій, поглинач змій»;
раніше вважали основним значенням псл. *ježь «колючий» (з іє. *eg’hi̯o- ‹*eg’hi- ‹*eg’h- «колоти»);
р. ёж, бр. во́жык, др. ежь, ожь, ожикъ, п. jeż, ч. ježek, ст. і діал. jež, слц. нл. jež, вл. jěž, полаб. jiz, болг. м. еж, схв. јȇж, слн. jéž, стсл. ѥжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єжу́к
іж
їжа́к
їжакува́тий
їжа́чий
їжачи́ха
їжачи́ч
ї́жик
«тс.»
ї́жити
«щетинити, настовбурчувати»
ї́житися
ї́жиця
іжо́
їжо́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́жык | білоруська |
| еж | болгарська |
| jěž | верхньолужицька |
| ozni «тс.» | вірменська |
| iž «гадюка» | вірменська |
| ἐχĩνος | грецька |
| ἔχις «змія» | грецька |
| igil | давньоверхньонімецька |
| áhih «змія» | давньоіндійська |
| ежь | давньоруська |
| ожь | давньоруська |
| ожикъ | давньоруська |
| *eg'hi̯o- | індоєвропейська |
| *eg'hi- | індоєвропейська |
| *eg'h- | індоєвропейська |
| ezis | латиська |
| ežỹs «їжак» | литовська |
| еж | македонська |
| jež | нижньолужицька |
| Igel | нововерхньонімецька |
| jiz | полабська |
| jeż | польська |
| ježь (‹*ez-jь) | праслов’янська |
| *ez-jь | праслов’янська |
| *ježь | праслов’янська |
| *ježь «колючий» (з іє. *eg’hi̯o- ‹*eg’hi- ‹*eg’h- «колоти») | праслов’янська |
| ёж | російська |
| јȇж | сербохорватська |
| jež | словацька |
| jéž | словенська |
| ѥжь | старослов’янська |
| ježek | чеська |
| jež | чеська |
ї́сти
псл. jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) ‹*ēsti ‹*ēd-ti;
споріднене з прус. īst «їсти», лит. ėˊsti «їсти» (про тварин), лтс.êst «тс.», дінд. ádmi «їм», лат. edo, гр. ἔδω, хет. etmi «тс.», гот. itan «їсти», дісл. eta, двн. eʒʒan, нвн. essen «тс.», кімр. esu (‹*et-tu-) «пожирати»;
іє. *ed- «їсти»;
р. есть, бр. есць, др. ѣсти, п. jeść, ч. jísti, слц. jesť, вл. нл. jěsć, полаб. jest, болг. ям, м. jade, схв. jȅcmu, слн. jésti, стсл. асти, сънѣсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'їда́ти
«сваритися»
в'ї́дливий
доїда́ти
«досаждати»
дої́дливий
з'ї́день
«пожирання»
з'їджь
«витрата їжі»
з'ї́ди
«недоїдене сіно, солома»
з'ї́дини
«тс.»
з'ї́дища
«місце, де лежать залишки худоби, пожертої звірами»
з'ї́дливий
«в’їдливий»
з'їду́щий
з'їжа
«їжа; витрата їжі»
з'їжь
«витрата їжі»
за'ї́жка
«тс.»
заїда́тися
«сваритися»
за́їди
«виразки в куточках рота»
заї́дливий
за́їдник
«жовторотий»
заїдня́
«сварка»
заї́док
«закуска»
заї́лий
«злий»
ззі́жа
«витрата їжі; ненажера»
їда́
їда́к
«їдець»
їдаки́
«зуби»
їда́ло
«шлунок; рот Я»
їда́льний
«їстівний»
їда́льня
їда́ти
їде́ння
«їжа»
їде́ць
їдже́ння
«їжа»
їди́ме
їди́мий
їді́ння
їдки́й
ї́дло́
«тс.»«сварка»
їдови́тий
«невибагливий до їжі»
їдо́к
«їдець»
їдо́м
(у виразі ї. їсти «лаяти»)
їдо́мий
«тс.»
їду́н
«тс.»
їду́ха
«охоча поїсти»
їдце́м
їдьма́
«тс.»
їдю́чий
«кусливий»
(про муху)
ї́жа
ї́живо
«їжа»
ї́жно
«ситно, достатньо їжі»
їство́
їстивне́
їсти́вни́й
«їстівний»
ї́стиво
«тс.»
їстинли́вий
«охочий до їди, ненажерливий»
ї́стися
«сваритися»
їстівне́
їстівни́й
ї́стки
їстни́й
їстови́тий
«тс. Ж; їстівний Я»
їстовни́й
«тс.»
їсто́вни́й
«тс.»
ї́стоньки
ї́сточки
їсту́н
«їдець»
їсту́ні
ї́ці
(дит.)(Me)
надої́да
надоїда́ти
надої́дливий
надої́сти
наї́дений
наї́джений
на́ї́док
«їда; ситість»
недоїда́ти
недо́їдок
об'їда́ло
об'ї́док
об'їсни́й
«ненажерливий»
обі́д
обі́дальник
обі́дати
обі́дішній
обі́дній
обі́дня
пeредобі́дній
передобі́ддя
передобі́док
«передобідня закуска; передобідній час»
пере́їди
«з’їди; об’їдки»
підобі́д
підобі́дати
підобі́дній
пої́дка
«кількість їжі, споживаної за один раз»
пої́дливий
«нищівний»
по́їдом
приїда́тися
«набридати»
сніда́нок
сні́дати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| есць | білоруська |
| ям | болгарська |
| jěsć | верхньолужицька |
| itan «їсти» | готська |
| ἔδω | грецька |
| eʒʒan | давньоверхньонімецька |
| ádmi «їм» | давньоіндійська |
| eta | давньоісландська |
| ѣсти | давньоруська |
| *ed- «їсти» | індоєвропейська |
| esu «пожирати» (‹*et-tu-) | кімрська |
| *et-tu- | кімрська |
| edo | латинська |
| ėˊsti «їсти» (про тварин) | литовська |
| êst «тс.» | литовська |
| jade | македонська |
| jěsć | нижньолужицька |
| essen «тс.» | нововерхньонімецька |
| jest | полабська |
| jeść | польська |
| jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) | праслов’янська |
| *ēsti | праслов’янська |
| *ēd-ti | праслов’янська |
| īst «їсти» | прусська |
| есть | російська |
| jȅcmu | сербохорватська |
| jesť | словацька |
| jésti | словенська |
| асти | старослов’янська |
| сънѣсти | старослов’янська |
| etmi «тс.» | хетська |
| jísti | чеська |
же́моїдь «жерун, обжера»
складне утворення, другий компонент якого пов’язаний з їсти, а перший залишається неясним;
(може бути зіставлений з ч. žemle «булочка», слц. žemla «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
жимоїдник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| žemla | словацька |
| їсти | українська |
| žemle | чеська |
ожи́нець «мурекс, пурпуровий слимак, Murex brandarius» (зоол.)
очевидно, тлумачення помилкове зам. «мурекс їжакуватий, Murex erinaceus»;
у такому разі пов’язане з їжа́к, [їж] «їжак», др. ожь «тс.»;
назва зумовлена зовнішньою схожістю цього виду молюска з їжаком;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ожь «тс.» | давньоруська |
| їжа́к | ? |
| їж «їжак» | ? |
махої́ди «паща»
неясне складне утворення, другий компонент якого -їд- пов’язаний з дієсловом ї́сти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ї́сти | ? |
фрас «злість, гнів Г, Нед, Куз, Шейк, Она; хвороба, погибель ВеУг; чорт, біс; лихо О»
запозичене з німецької мови за посередництвом польської;
н. fressen «їсти, пожирати», перен. «томитися, мучитися» ‹ свн. ver-ёӡӡen «тс.» утворене з префікса ver-, спорідненого з гот. fra-, лат. per-, псл. *per-, укр. пере-, і essen «їсти», спорідненого з гот. itan, англ. eat, лат. еdō «їм», псл. jasti, укр. ї́сти;
однак семантика укр. фрас та ін. слов’янських відповідників дає підстави припустити пізніші впливи, напр. укр. прас «лупка, прочухан», поросну́ти «розсипатися; кинутися бігти», схв. пра̏с «крик, галас», в основі яких лежить, можливо, псл. *per- «бити» (пор. укр. пря «боротьба» ‹ стсл. пьра «суперечка»);
п. fras «турбота, клопіт, піклування», ст. frasunk, fresunk «горе, сум, скорбота», ч. fresovati sе «клопотатися, турбуватися», слц. fresovat’sa «тс.», м. фрас «страх, переляк», схв. фраˇс «конвульсії»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прасу́нок
просу́нок
фрасова́ти
«хворіти, журитися»
фрасува́тися
«турбуватися, журитися»
фрасу́нок
«журба, турботи, клопіт»
фрасунокъ
(XVI ст.)
фрац
«чорт, біс; лихо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| eat | англійська |
| itan | готська |
| еdō «їм» | латинська |
| фрас «страх, переляк» | македонська |
| fressen «їсти, пожирати» | німецька |
| essen «їсти» | німецька |
| fras «турбота, клопіт, піклування» | польська |
| frasunk «горе, сум, скорбота» | польська |
| fresunk «горе, сум, скорбота» | польська |
| *per- | праслов’янська |
| jasti | праслов’янська |
| *per- «бити» (пор. укр. пря «боротьба» ‹ стсл. пьр$а «суперечка») | праслов’янська |
| пра̏с «крик, галас» | сербохорватська |
| фрȃс «конвульсії» | сербохорватська |
| ver-ёӡӡen «тс.» | середньоверхньнімецька |
| fresovat'sa «тс.» | словацька |
| пьра | старослов’янська |
| ї́сти | українська |
| фрас | українська |
| прас «лупка, прочухан» | українська |
| поросну́ти «розсипатися; кинутися бігти» | українська |
| fresovati sе «клопотатися, турбуватися» | чеська |
само́ї́дка «настурція лікарська, Nasturtium officinale R. Br.» (бот.)
складне утворення з основ займенника сам і дієслова ї́сти;
назва зумовлена їстівними властивостями рослини, що вживається як салат;
Фонетичні та словотвірні варіанти
самої́дний
«їдкий, отруйний»
(про цвіт рослини)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сам | українська |
| ї́сти | українська |
паївни́й «який добре їсть (?); який дає багато їжі (?); стравний»
неясне;
можливо, пов’язане з їда́, ї́сти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| їда́ | українська |
| ї́сти | українська |
пої́шки «калюжниця болотна, Caltha palustris L.» (бот.)
очевидно, давніше *поїжка, пов’язане з ї́жа, ї́сти;
назва зумовлена тим, що квіткові пуп’янки цієї рослини іноді вживаються в їжу;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *поїжка | українська |
| ї́жа | українська |
| ї́сти | українська |
кокої́житися «стовбурчитися; упиратися; пишатися, чванитися»
очевидно, результат контамінації слів [ко́кош] «півень» і ї́житися, похідного від [їж] «їжак»;
можливий вплив з боку складного слова горої́житися «гордо поводитися; виступати гордо і з викликом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кокі́жний
«тс.»
кокої́жний
«надутий, чванливий, пихатий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́кош «півень» | українська |
| ї́житися | українська |
| їж «їжак» | українська |
| горої́житися «гордо поводитися; виступати гордо і з викликом» | українська |
їд «отрута»
псл. *(j)ědъ‹ *(j)ēdъ пов’язане з (j)ěsti, (j)emь;
початкове ï, відповідне до я- в р. бр. яд, не зовсім ясне;
воно може бути результатом діалектного звуження ja ›ji у давнішій звуковій формі [яд] (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба);
але можливо, що в даному разі зберігається рефлексація давнього jě без зміни в ja, так само, як у дієслові ї́сти, їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
їдови́тий
«отруйний»
їдь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яд | білоруська |
| jěd | верхньолужицька |
| ѣдъ | давньоруська |
| jěd | нижньолужицька |
| *(j)ědъ (j)ěsti | праслов’янська |
| *(j)ēdъ | праслов’янська |
| яд | російська |
| ëg | російська |
| jȇd | сербохорватська |
| ѣдъ | старослов’янська |
| ѥдь | старослов’янська |
| ѥдъ | старослов’янська |
| яд (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба) | українська |
| чіс | українська |
| жі́ба | українська |
| ї́сти | українська |
| їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.») | українська |
| jed | чеська |
| jěd | чеська |
їжане́ць «гриб їжовик, колчак, Hydnum erinaceum» (бот.)
похідні утворення від [їж] «їжак»;
назви зумовлені колючістю гриба (пор. колча́к, р. колча́к, гриб-колю́чник «тс.»);
р. [еже́вик, ежо́вик] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їжове́ць
їжовик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гриб-колю́чник | російська |
| колча́к | російська |
| еже́вик | російська |
| ежо́вик «тс.» | російська |
| їж «їжак» | українська |
| колча́к | українська |
їжате́ць «дикобраз, Hystri» (зоол.)
похідні утворення від [їж] «їжак»;
назви зумовлені зовнішньою подібністю тварин;
р. [ежачи́на] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їжа́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ежачи́на «тс.» | російська |
| їж «їжак» | ? |
їживни́к «синяк, Echium L.» (бот.)
похідні утворення від [їж] «їжак»;
назви зумовлені тим, що синяк опушений жорсткими волосками, а головатень має колючі листки і жорстке колюче суцвіття;
пор. інші назви головатня – [колю́чник, осо́т, будя́к], а також наукові назви лат. echium «синяк» і echinops «головатень», утворені від гр. ἔχĩνος «їжак» (чи echium, можливо, від ἔχις «змія» з огляду на отруйність синяка);
р. [ежевая трава] «синяк», [еже́вник] «головатень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ї́жник
«головатень, Echinops»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἔχĩνος «їжак» (чи echium, можливо, від ἔχις «змія» з огляду на отруйність синяка) | грецька |
| ἔχις | грецька |
| echium «синяк» | латинська |
| echinops «головатень» | латинська |
| echium | латинська |
| ежевая трава «синяк» | російська |
| їж «їжак» | українська |
| колю́чник | українська |
| осо́т | українська |
| будя́к | українська |
| еже́вник «головатень» | українська |
його́
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яго́ | білоруська |
| не́го | болгарська |
| jeho | верхньолужицька |
| is | готська |
| ita | готська |
| ayám | давньоіндійська |
| iyám | давньоіндійська |
| idám «тс.» | давньоіндійська |
| его | давньоруська |
| *e- | індоєвропейська |
| ei- | індоєвропейська |
| і- «той, він» | індоєвропейська |
| is | латинська |
| ea | латинська |
| id | латинська |
| jìs «він» | литовська |
| jì «вона» | литовська |
| не́го | македонська |
| jego | нижньолужицька |
| jego | польська |
| jego | праслов’янська |
| *jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
| *tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
| *takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
| jemu | праслов’янська |
| *ja | праслов’янська |
| *je | праслов’янська |
| *bělъ-jь | праслов’янська |
| *ѵъn (в) | праслов’янська |
| *vъn jeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn jego | праслов’янська |
| его́ | російська |
| њèга | сербохорватська |
| jeho | словацька |
| njéga | словенська |
| ѥгο | старослов’янська |
| ньо́го | українська |
| ним | українська |
| не́ю | українська |
| jeho | чеська |
уб'їда́тися «сваритися, сперечатися з ким-небудь»
префіксальне утворення від ї́сти, аналогічне до заїда́тися «сваритися; загострювати стосунки з кимось, [заводити гостру суперечку Корз]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уб'я́да
«морока, клопіт, гризота»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ї́сти | українська |
| заїда́тися «сваритися; загострювати стосунки з кимось, [заводити гостру суперечку Корз]» | українська |
уї́да «мучитель, надокучливий, в’їдливий чоловік»
утворення з переносними значеннями, пов’язані з дієсловом ї́сти (псл. jasti ‹ *ēsti ‹ *ēdti);
Фонетичні та словотвірні варіанти
уїда́ти
«(на кого) дошкуляти ущіпливими словами Нед; гавкати (про собак) О»
уїда́тися
«глибоко проникати, врізатися СУМ, Г; чіплятися, приставати тж; [лаятися, сваритися Нед; заступатися за когось, боронити когось О]»
уї́дливий
уї́дливо
уї́сти
«дошкулити»
уї́стися
«погладшати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ї́сти (псл. jasti ‹ *ēsti ‹ *ēdti) | українська |
яз «загата на річці для ловлі риби; [гребля, загата ВеЛ]»
псл. jаzъ (‹ j-ězъ ‹ ězъ);
не зовсім ясне;
зіставляється з лит. ežė˜, ežià, [ažià] «межа, грядка; мілке місце біля берега», прус. asy «межа», лтс. eža «межа; грядка», з вірм. ezr «берег, межа», яке пов’язують також (Benveniste Origines de la formation des noms en іе. 1935 І 11) із псл. *ezero, укр. о́зеро;
зіставляється з псл. *(j)ĕzva, укр. я́зва (Pedersen KZ 38, 312), з *ježь, укр. їж «їжак» (Moszyński JP 37/4, 298) як загорожею з кілків і паль;
помилкова реконструкція праформи як *jęzъ і зближення слова з jęti «узяти» (Jokl AfSlPh 28, 8) або пов’язання (Matzenauer LF 8, 27–28) з гр. ἄγω «веду», спорідненого з нгр. ἀγός «канал»;
р. бр. [яз] «загата на річці для ловлі риби», др. ѣзъ «жолоб, рівчак», п. jaz «гребля, загата; частокіл поперек річки для ловлі риби», ч. jеz «загата; гребля», ст. jěz «тс.», слц. jaz «гребля», полаб. jaz «канал», болг. яз «гребля, загата», м. jаз «загата; відвідний канал», схв. jȃз «відвідний канал, рівчак; жолоб (що підводить воду); загата; прірва, безодня», слн. jéz «гребля, загата»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вйиз
«місце на річці, де ставиться рибальська снасть»
од'язок
«пов’язана з язом бокова загата»
язь
«загата на річці для ловлі риби»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яз «загата на річці для ловлі риби» | білоруська |
| яз «гребля, загата» | болгарська |
| ezr «берег, межа» | вірменська |
| ἄγω «веду» | грецька |
| ѣзъ «жолоб, рівчак» | давньоруська |
| eža «межа; грядка» | латиська |
| ežė˜ | литовська |
| ežià | литовська |
| ažià «межа, грядка; мілке місце біля берега» | литовська |
| jаз «загата; відвідний канал» | македонська |
| ἀγός «канал» | новогрецька |
| jaz «канал» | полабська |
| jaz «гребля, загата; частокіл поперек річки для ловлі риби» | польська |
| jаzъ (‹ j-ězъ ‹ ězъ) | праслов’янська |
| j-ězъ | праслов’янська |
| ězъ | праслов’янська |
| *ezero | праслов’янська |
| *(j)ĕzva | праслов’янська |
| *ježь | праслов’янська |
| *jęzъ | праслов’янська |
| jęti «узяти» | праслов’янська |
| asy «межа» | прусська |
| яз «загата на річці для ловлі риби» | російська |
| jȃз «відвідний канал, рівчак; жолоб (що підводить воду); загата; прірва, безодня» | сербохорватська |
| jaz «гребля» | словацька |
| jéz «гребля, загата» | словенська |
| о́зеро | українська |
| я́зва | українська |
| їж «їжак» | українська |
| jеz «загата; гребля» | чеська |
| jěz «тс.» (ст.) | чеська |
язь «прісноводна риба родини коропових, Leuciscus idus L.» (іхт.)
псл. (j)azь «язь»;
етимологічно неясне;
найвірогідніше пов’язання з іє. *ai- «горіти, блищати» (Leder 51–53) або з протоєвропейським субстратом (Machek ESJČ 223);
припускається також зв’язок із псл. *(j)azь «козел», збереженим у др. язьно «шкіра» і спорідненим з лит. ožỹs «козел», лтс. âzis «тс.», прус. woses «коза» через те, що риба має вуса (Janzén ZfSlPh 18, 29–32), із псл. (j)ĕzъ «загорожа в річці для ловлі риби», укр. яз «тс.» у зв’язку з тим, що риба іноді збирається великими скупченнями, перегороджуючи річку (Sławski І 532), із псл. (j)ežь, укр. [їж], їжак (Būga RR II 217) у зв’язку з колючками, що має риба, із псл. (j)ezero, укр. о́зеро (Loewenthal AfSlPh 37, 383), з двн. jesan «пінитися» (Agrell Zwei Beitr. zur slav. Lautgeschichte 1918, 62);
пов’язання з п. jaźdź, jazgarz «йорж», лит. еžglỹs «тс.» (Brückner KZ 46, 197) сумнівне;
зближення (Mikl. EW 102; Горяев 435) з лит. ešė «лящ» помилкове, бо литовське слово походить з н. Äsche «харіус»;
р. бр. язь «язь», п. jaź, ч. [jazek], [jezůvě] «тс.», вл. jaz «бичок, Cottus», нл. jaz «язь», схв. jȃз, слн. jéz «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'язь
(іхт.)
язþк
язи́к
язи́ця
я́зя
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| язь «язь» | білоруська |
| jaz «бичок, Cottus» | верхньолужицька |
| jesan «пінитися» | давньоверхньонімецька |
| язьно «шкіра» | давньоруська |
| *ai- «горіти, блищати» | індоєвропейська |
| âzis «тс.» | латиська |
| ožỹs «козел» | литовська |
| еžglỹs «тс.» | литовська |
| ešė «лящ» | литовська |
| jaz «язь» | нижньолужицька |
| Äsche «харіус» | німецька |
| jaźdź | польська |
| jazgarz «йорж» | польська |
| jaź | польська |
| (j)azь | праслов’янська |
| *(j)azь «козел» | праслов’янська |
| (j)ĕzъ | праслов’янська |
| (j)ežь | праслов’янська |
| (j)ezero | праслов’янська |
| woses «коза» | прусська |
| язь «язь» | російська |
| jȃз | сербохорватська |
| jéz «тс.» | словенська |
| яз «тс.» | українська |
| їж | українська |
| їжак | українська |
| о́зеро | українська |
| jazek | чеська |
| jezůvě «тс.» | чеська |
я́сківка «ластівка, Hirundo» (орн.)
псл. [jaskolъka, jaskolica], зменш. від [*jaskola];
не зовсім ясне;
можливо, звуконаслідувальне утворення від jaskati, jaskotati на позначення крику ластівки;
менш імовірні пояснення походження українського слова як польського (Sławski I 513), як утворення, що виникло внаслідок ди-симіляції незасвідчених *laskоwka, *laskоłka в контамінації з [łastоwka] (Булаховський Вибр. пр. III 286–287), як складного слова, першим компонентом якого є *jasъ (‹ іє. *ōḱu- «швидкий») (Malinowski PF I 193–194; Погодин Следы 155–156), як слова, спорідненого з гр. οἰ˜στρος «ґедзь; жало» (Ильинский РФВ 60, 427) або пов’язаного з псл. ěsti, укр. ї́сти (Brückner 200);
пор. також р. я́ска (зоол.) «ласка, Mustela nivalis»;
п. jaskоłka (орн.) «ластівка», нл. jaskolica «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| οἰ˜στρος «ґедзь; жало» | грецька |
| *ōḱu- | індоєвропейська |
| jaskolica «тс.» | нижньолужицька |
| *laskоwka | польська |
| łastоwka | польська |
| *laskоłka | польська |
| jaskоłka «ластівка» (орн.) | польська |
| jaskolъka | праслов’янська |
| jaskolica | праслов’янська |
| *jaskola | праслов’янська |
| jaskati | праслов’янська |
| jaskotati | праслов’янська |
| *jasъ (‹ іє. *ōḱu- «швидкий»)(Malinowski PF I 193--194; Погодин Следы 155--156) | праслов’янська |
| ěsti | праслов’янська |
| я́ска «ласка, Mustela nivalis» (зоол.) | російська |
| ї́сти | українська |
я́сла «годівниця для худоби; дошкільний заклад для найменших дітей» (мн.)
псл. [jasla] (‹ *jěsla ‹ *ědsla), [jaslі] (‹ *jěslі ‹ *ědsli) «годівниця для худоби», що зводяться до іє. *ēd-, наявного у псл. ěsti, ědmь, укр. ї́сти;
споріднене з лит. ėˊdžios «ясла», ė˜desis «корм», гот. uzēta «тс.»;
до словотвору пор. гу́сла, весло́, пря́сло, пере́ве́сло́ тощо;
пов’язання слова безпосередньо з *ōd-, варіантом кореня *ēd- «їсти» (Machek ESJČ 223; Schuster-Šewc 432), непереконливе;
р. я́сли «ясла», бр. я́слі «тс.», др. ясли «ясла (для годівлі худоби)», п. (обл.) jasła, ст. jasły «ясла (для годівлі худоби)», ч. jesle «ясла (годівниця); ясла (дитячі)», ст. jěsli «ясла (годівниця)», слц. jasle «ясла (для худоби); ясла (дитяча установа)», вл. jasla «загорода для овець», нл. jasła, [jasły] «ясла (для худоби)», болг. я́сли (мн.) (одн. жін. р. я́сла) «ясла (годівниця); ясла (дитячі); притулок, де виховують дітей-сиріт», м. jасли «ясла (для худоби); ясла (дитячі)», схв. jа̏сле, jа̏сли «ясла (для худоби)», слн. jásli, [jâsle, jâsla], стсл. асли «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зая́сля
«ясла»
яселни́чий
«конюх»
я́се́льний
ясли́на
«ясла (годівниця)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́слі «тс.» | білоруська |
| я́сли «ясла (годівниця); ясла (дитячі); притулок, де виховують дітей-сиріт» (мн.)(одн. жін. р. я́сла) | болгарська |
| jasla «загорода для овець» | верхньолужицька |
| uzēta «тс.» | готська |
| ясли «ясла (для годівлі худоби)» | давньоруська |
| *ēd- | індоєвропейська |
| *ōd- | індоєвропейська |
| *ēd- «їсти» | індоєвропейська |
| ėˊdžios «ясла» | литовська |
| ė˜desis «корм» | литовська |
| jасли «ясла (для худоби); ясла (дитячі)» | македонська |
| jasła | нижньолужицька |
| jasły «ясла (для худоби)» | нижньолужицька |
| jasła (обл.) | польська |
| jasły «ясла (для годівлі худоби)» (ст.) | польська |
| jasla (‹ *jěsla ‹ *ědsla) | праслов’янська |
| jaslі «годівниця для худоби» (‹ *jěslі ‹ *ědsli) | праслов’янська |
| ěsti | праслов’янська |
| ědmь | праслов’янська |
| *jěsla | праслов’янська |
| *ědsla | праслов’янська |
| *jěslі | праслов’янська |
| *ědsli | праслов’янська |
| я́сли «ясла» | російська |
| jа̏сли | сербо-церковнослов’янська |
| jа̏сле «ясла (для худоби)» | сербохорватська |
| jasle «ясла (для худоби); ясла (дитяча установа)» | словацька |
| jásli | словенська |
| jâsle | словенська |
| jâsla | словенська |
| асли «тс.» | старослов’янська |
| ї́сти | українська |
| гу́сла | українська |
| весло́ | українська |
| пря́сло | українська |
| пере́ве́сло́ | українська |
| jesle «ясла (годівниця); ясла (дитячі)» | чеська |
| jěsli «ясла (годівниця)» (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України