ЇЖАК — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, тлумачення помилкове зам. «мурекс їжакуватий, Murex erinaceus»;

у такому разі пов’язане з їжа́к, [їж] «їжак», др. ожь «тс.»;

назва зумовлена зовнішньою схожістю цього виду молюска з їжаком;

похідне утворення від їжа́к;

пор. і наукову назву Echinometra від гр. έχĩνος «їжак; морський їжак»;

похідне утворення від їжа́к;

назва зумовлена плодоносними голівками рослини, схожими на їжака (Вісюліна–Клоков 82, Нейштадт 74);

р. ежеголо́вник «їжача голівка, Sparganium L.», п. ježogłówka, ч. [ježák], слц. ježohlav, слн. ježak «тс.»;

раніше вважали основним значенням псл. *ježь «колючий» (з іє. *eg’hi̯o- ‹*eg’hi- ‹*eg’h- «колоти»);

псл. *ježь могло бути табуїстичною назвою, яка початково означала «той, що належить до змій, поглинач змій»;

псл. ježь (‹*ez-jь);

споріднене з лит. ežỹs «їжак», лтс. ezis, гр. ἐχĩνος, двн. igil, нвн. Igel, вірм. ozni «тс.» і далі, можливо, з гр. ἔχις «змія», вірм. iž «гадюка», дінд. áhih «змія»;

р. ёж, бр. во́жык, др. ежь, ожь, ожикъ, п. jeż, ч. ježek, ст. і діал. jež, слц. нл. jež, вл. jěž, полаб. jiz, болг. м. еж, схв. јȇж, слн. jéž, стсл. ѥжь;

псл. (j)azь «язь»;

етимологічно неясне;

найвірогідніше пов’язання з іє. *ai- «горіти, блищати» (Leder 51–53) або з протоєвропейським субстратом (Machek ESJČ 223);

припускається також зв’язок із псл. *(j)azь «козел», збереженим у др. язьно «шкіра» і спорідненим з лит. ožỹs «козел», лтс. âzis «тс.», прус. woses «коза» через те, що риба має вуса (Janzén ZfSlPh 18, 29–32), із псл. (j)ĕzъ «загорожа в річці для ловлі риби», укр. яз «тс.» у зв’язку з тим, що риба іноді збирається великими скупченнями, перегороджуючи річку (Sławski І 532), із псл. (j)ežь, укр. [їж], їжак (Būga RR II 217) у зв’язку з колючками, що має риба, із псл. (j)ezero, укр. о́зеро (Loewenthal AfSlPh 37, 383), з двн. jesan «пінитися» (Agrell Zwei Beitr. zur slav. Lautgeschichte 1918, 62);

пов’язання з п. jaźdź, jazgarz «йорж», лит. еžglỹs «тс.» (Brückner KZ 46, 197) сумнівне;

зближення (Mikl. EW 102; Горяев 435) з лит. ešė «лящ» помилкове, бо литовське слово походить з н. Äsche «харіус»;

р. бр. язь «язь», п. jaź, ч. [jazek], [jezůvě] «тс.», вл. jaz «бичок, Cottus», нл. jaz «язь», схв. jȃз, слн. jéz «тс.»;