ЇДЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
їд «отрута»
псл. *(j)ědъ‹ *(j)ēdъ пов’язане з (j)ěsti, (j)emь;
початкове ï, відповідне до я- в р. бр. яд, не зовсім ясне;
воно може бути результатом діалектного звуження ja ›ji у давнішій звуковій формі [яд] (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба);
але можливо, що в даному разі зберігається рефлексація давнього jě без зміни в ja, так само, як у дієслові ї́сти, їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
їдови́тий
«отруйний»
їдь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
яд | білоруська |
jěd | верхньолужицька |
ѣдъ | давньоруська |
jěd | нижньолужицька |
*(j)ědъ (j)ěsti | праслов’янська |
*(j)ēdъ | праслов’янська |
яд | російська |
ëg | російська |
jȇd | сербохорватська |
ѣдъ | старослов’янська |
ѥдь | старослов’янська |
ѥдъ | старослов’янська |
яд (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба) | українська |
чіс | українська |
жі́ба | українська |
ї́сти | українська |
їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.») | українська |
jed | чеська |
jěd | чеська |
яд «отрута»
псл. (j)ědъ/ědъ, яке або пов’язане з ěsti, ěmь «їсти, їм», продовжуючи попереднє *ēd- (отруту давали з їжею) (Mikl. EW 98; Brückner 196; Младенов 701), або є складним іменниковим утворенням з префікса *ē- «до-» і кореня *dō- «давати» (те, що додавали до їжі, питва) (Kořínek LF 57, 8–9, ZfSlPh 13, 416);
менш вірогідні інші пов’язання: з іє. *aidh- «палити» (наявним у гр. αĩϑος «спека; вогонь», дінд. édha- «дрова» і под.) (Schuster-Šewc 450–451; Pokornу 774) або з *оid- «набрякати» (гр. οĩδος «пухлина», двн. eiӡ «нарив», дісл. eitr «отрута; гнів», двн. eitar «гній») (Bern. I 271–272; Sławski I 484; Machek ESJČ 219);
р. бр. яд «отрута», др. ядъ «тс.», ѣдъ «їжа, пожива; яд, отрута», п. jad «отрута», ч. jed, ст. jěd «тс.», слц. jеd «отрута; обурення, злість», вл. jěd «отрута», нл. [jědowaty] «отруйний; клятий», болг. яд «сум, страждання; гнів, злість; (заст.) отрута», м. jaд «тс.», схв. jа̏д «отрута; гнів, злість», слн. jád «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їд
«тс.»
їдови́тий
«отруйний»
їдь
«тс.; сварка»
ядови́тий
«тс.»
яду́чий
«їдкий, задушливий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
яд «отрута» | білоруська |
яд «сум, страждання; гнів, злість; (заст.) отрута» | болгарська |
jěd «отрута» | верхньолужицька |
αĩϑος | грецька |
οĩδος | грецька |
eiӡ | давньоверхньонімецька |
eitar | давньоверхньонімецька |
édha- | давньоіндійська |
eitr | давньоісландська |
ядъ «тс.» | давньоруська |
ѣдъ «їжа, пожива; яд, отрута» | давньоруська |
*aidh- «палити» (наявним у гр. αĩϑος «спека; вогонь», дінд. édha- «дрова» і под.) | індоєвропейська |
*оid- «набрякати» (гр. οĩδος «пухлина», двн. eiӡ «нарив», дісл. eitr «отрута; гнів», двн. eitar «гній») | індоєвропейська |
jaд «тс.» | македонська |
jědowaty «отруйний; клятий» | нижньолужицька |
jad «отрута» | польська |
(j)ědъ/ědъ | праслов’янська |
*ēd- (отруту давали з їжею)(Mikl. EW 98; Brückner 196; Младенов 701) | праслов’янська |
*ē- «до-» | праслов’янська |
*dō- «давати» (те, що додавали до їжі, питва) | праслов’янська |
ěmь «їсти, їм» | праслов’янська |
ěsti | праслов’янська |
яд «отрута» | російська |
jа̏д «отрута; гнів, злість» | сербохорватська |
jеd «отрута; обурення, злість» | словацька |
jád «тс.» | словенська |
jed | чеська |
jěd «тс.» | ? |
ї́хати
варіанти з ja- : jě- на початку слова (jachati : jěchati), очевидно, пояснюються змішуванням безпрефіксної і префіксальних форм подібно до jasti : sъn-ěsti (Мейе ОЯ 96; Pedersen KZ 38, 312);
іє. *i̯ā- «іти, їхати» є похідним від *еі- «іти»;
псл. jaxati (префіксальна звукова форма -ěxati) ‹*jasati, похідне від *jěti «їхати» з суфіксальними -s- в інфінітиві і -d- в формах теп. ч. (як i-ti «іти» – i-d-ǫ «іду»);
споріднене з лит. jóti «їхати», лтс. jât, «їхати верхи», дінд. yā́ti «їде, йде», yā́naḥ «шлях», ав. yāiti «їде, йде», свн. jân «безперервний ряд, лінія»;
р. е́хать, бр. е́хаць, др. ѣхати, п. jechać, ст. [jachać], ч. jeti, jechati, [jachati], ст. jěti, слц. jachať, вл. jěć, jěchać, нл. jěś, jěchaś, болг. я́хам, схв. јȁхати, [jȃти], слн. jáhati, стсл. аχати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їду
їхави́ця
«їзда»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
yāiti «їде, йде» | авестійська |
е́хаць | білоруська |
я́хам | болгарська |
jěć | верхньолужицька |
jěchać | верхньолужицька |
yā́ti «їде, йде» | давньоіндійська |
yā́naḥ «шлях» | давньоіндійська |
ѣхати | давньоруська |
*i̯ā- «іти, їхати» | індоєвропейська |
*еі- «іти» | індоєвропейська |
jât | латиська |
jóti «їхати» | литовська |
jěś | нижньолужицька |
jěchaś | нижньолужицька |
jechać | польська |
jachać | польська |
jachati (jachati : jěchati) | праслов’янська |
jěchati | праслов’янська |
jasti | праслов’янська |
sъn-ěsti | праслов’янська |
jaxati (префіксальна звукова форма -ěxati) | праслов’янська |
*jěti «їхати» | праслов’янська |
*jasati | праслов’янська |
јȁхати | сербохорватська |
jȃти | сербохорватська |
jân «безперервний ряд, лінія» | середньоверхньнімецька |
jachať | словацька |
jáhati | словенська |
аχати | старослов’янська |
jeti | чеська |
jechati | чеська |
jachati | чеська |
jěti | чеська |
е́хать | ? |
іти́
псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вийстє
«хід угору; подорож»
ви́йстя
«вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений
«зайшлий»
зайде́нний
«сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́
«доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка
«приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
aēiti «іде» | авестійська |
іці́ | білоруська |
ісці́ | білоруська |
іду́ | білоруська |
и́да | болгарська |
hić (j)du | верхньолужицька |
(j)du | верхньолужицька |
du | верхньолужицька |
iddja «йшов» | готська |
ει˜σι «піде» | грецька |
ἵμεν «підемо» | грецька |
éti «тс.» | давньоіндійська |
imáh «ідемо» | давньоіндійська |
ити́ | давньоруська |
it «тс.» (īre «йти») | латинська |
īre | латинська |
iêt «тс.» | латиська |
eĩti «іти» | литовська |
иде | македонська |
ait | полабська |
áidǫ | полабська |
iść | польська |
idę | польська |
(j)ić | польська |
(j)ici | польська |
(j)iti | праслов’янська |
*ei-tei | праслов’янська |
*jьdǫ | праслов’янська |
*ĭd- | праслов’янська |
jadǫ | праслов’янська |
jati | праслов’янська |
jaxati | праслов’янська |
bǫdǫ | праслов’янська |
byti | праслов’янська |
ēit «іде» | прусська |
идти́ | російська |
идти́ | російська |
итти́ | російська |
иду́ | російська |
ùсти | сербохорватська |
ùти | сербохорватська |
ùћu | сербохорватська |
ísť | словацька |
idem | словацька |
інti | словенська |
ídem | словенська |
ити | старослов’янська |
идж | старослов’янська |
yäš «іде» | тохарська А |
ymäs «ідемо» | тохарська В |
ї́ду | українська |
ї́хати | українська |
бу́ду | українська |
бу́ти | українська |
істи́ | українська |
*ід-ти | українська |
иду́ | українська |
jíti | чеська |
jdu | чеська |
üдēм | ? |
Януа́рій
утворене на основі лат. Januārius «січень», прикметника від Jānus, (букв.) «належний Янусові, дотичний Януса», староітальського бога сонячного коловороту, ім’я якого є персоніфікованою назвою арки воріт iānus «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також iānua (жін. р.) «двері»), яке споріднене з дінд. уā́nаḥ «шлях», дірл. āth «брід», укр. ї́ду;
р. Януа́рий, (розм.) Янва́рий, Янва́рь, ст. Иануарий, бр. Януа́р, Януа́рый, п. January, ч. Januarius, слц. Januárius, болг. Януа́р, Януа́ри, Януа́рий, м. jануари «січень», jанар, jануар «тс.», схв. Jану̀āриje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іаннуа́рій
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Януа́р | білоруська |
Януа́рый | білоруська |
Януа́р | болгарська |
Януа́ри | болгарська |
Януа́рий | болгарська |
уā́nаḥ «шлях» | давньоіндійська |
āth «брід» | давньоірландська |
Januārius «січень» | латинська |
iānus «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також iānua (жін. р.) | латинська |
Jānus | латинська |
iānua | латинська |
jануари «січень» | македонська |
jанар | македонська |
jануар «тс.» | македонська |
January | польська |
Януа́рий (розм.) | російська |
Янва́рь | російська |
Иануарий (ст.) | російська |
Янва́рий | російська |
Jану̀āриje | сербохорватська |
Januárius | словацька |
ї́ду | українська |
Januarius | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України