ІЄРОГЛІФ — ЕТИМОЛОГІЯ
ієро́гліф
запозичення з грецької мови;
гр. ἱερογλυφικός «ієрогліфічний» є складним утворенням з прикметника ἱερός «священний, святий» та іменника γλυφή «різьблене зображення», пов’язаного з γλύφω «видовбую, вирізую», спорідненим з лат. glūbo «обдираю, знімаю шкірку», дісл. kljūfa «розрізувати, розщеплювати», двн. klioban, свн. нвн. klieben «тс.» – CIC 271;
р. иеро́глиф, бр. ієро́гліф, п. hieroglif, ч. слц. hieroglyf, вл. hieroglifa, болг. иерогли́ф, м. Хиерогли́ф, схв. хијерòглиф, слн. hieroglíf;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ієрогліфі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ієро́гліф | білоруська |
| иерогли́ф | болгарська |
| hieroglifa | верхньолужицька |
| ἱερογλυφικός «ієрогліфічний» | грецька |
| ἱερός «священний, святий» | грецька |
| γλυφή «різьблене зображення» | грецька |
| γλύφω «видовбую, вирізую» | грецька |
| klioban | давньоверхньонімецька |
| kljūfa «розрізувати, розщеплювати» | давньоісландська |
| glūbo «обдираю, знімаю шкірку» | латинська |
| хиерогли́ф | македонська |
| klieben «тс.» | нововерхньонімецька |
| hieroglif | польська |
| иеро́глиф | російська |
| хијерòглиф | сербохорватська |
| klieben «тс.» | середньоверхньнімецька |
| hieroglyf | словацька |
| hieroglíf | словенська |
| hieroglyf | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України