ІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
іти́
псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вийстє
«хід угору; подорож»
ви́йстя
«вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений
«зайшлий»
зайде́нний
«сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́
«доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка
«приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aēiti «іде» | авестійська |
| іці́ | білоруська |
| ісці́ | білоруська |
| іду́ | білоруська |
| и́да | болгарська |
| hić (j)du | верхньолужицька |
| (j)du | верхньолужицька |
| du | верхньолужицька |
| iddja «йшов» | готська |
| ει˜σι «піде» | грецька |
| ἵμεν «підемо» | грецька |
| éti «тс.» | давньоіндійська |
| imáh «ідемо» | давньоіндійська |
| ити́ | давньоруська |
| it «тс.» (īre «йти») | латинська |
| īre | латинська |
| iêt «тс.» | латиська |
| eĩti «іти» | литовська |
| иде | македонська |
| ait | полабська |
| áidǫ | полабська |
| iść | польська |
| idę | польська |
| (j)ić | польська |
| (j)ici | польська |
| (j)iti | праслов’янська |
| *ei-tei | праслов’янська |
| *jьdǫ | праслов’янська |
| *ĭd- | праслов’янська |
| jadǫ | праслов’янська |
| jati | праслов’янська |
| jaxati | праслов’янська |
| bǫdǫ | праслов’янська |
| byti | праслов’янська |
| ēit «іде» | прусська |
| идти́ | російська |
| идти́ | російська |
| итти́ | російська |
| иду́ | російська |
| ùсти | сербохорватська |
| ùти | сербохорватська |
| ùћu | сербохорватська |
| ísť | словацька |
| idem | словацька |
| інti | словенська |
| ídem | словенська |
| ити | старослов’янська |
| идж | старослов’янська |
| yäš «іде» | тохарська А |
| ymäs «ідемо» | тохарська В |
| ї́ду | українська |
| ї́хати | українська |
| бу́ду | українська |
| бу́ти | українська |
| істи́ | українська |
| *ід-ти | українська |
| иду́ | українська |
| jíti | чеська |
| jdu | чеська |
| üдēм | ? |
Деме́нтій
лат. Dometius, Domitius пов’язане з domitio «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму domuitio «тс.» із словосполучення domum itio «тс.», в якому domům «додому» є зн. в. слова domus «дім», спорідненого з псл. domь, укр. дім, a itio «ходіння, рух» пов’язане з itāre «ходити», īre «іти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. domāre (дієприкм. domitum) «приборкувати»;
через посередництво церковнослов’янської і середньогрецької мов (сгр. Δομέτιος) запозичено в давньоруську мову з латинської;
р. Деме́нтий, бр. Дзяме́нцій, др. Доментий, схв. Доментùјāн, стсл. дометии, доменьтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Де́мко
Дометій
«свыше дарованый»
(1627)
Доме́тій
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзяме́нцій | білоруська |
| Доментий | давньоруська |
| Dometius | латинська |
| domāre «приборкувати» (дієприкм. domitum) | латинська |
| domь | праслов’янська |
| iti | праслов’янська |
| Доментùјāн | сербохорватська |
| дометии | старослов’янська |
| дім | українська |
| іти́ | українська |
| доменьтии | українська |
| domitio «повернення додому, на батьківщину» | ? |
| domuitio «тс.» | ? |
| itio «тс.» | ? |
| domům «додому» | ? |
| слова domus «дім» | ? |
| слова domus «дім» | ? |
| itio «ходіння, рух» | ? |
| itāre «ходити» | ? |
| īre «іти» | ? |
| Деме́нтий | ? |
набаду́рати «знайти»
очевидно, пов’язане з [баду́ритися] «штовхатися (вештатися)», як нади́бати «знайти» пов’язане з ди́бати, найти́, нахо́дити з іти́, ходи́ти, п. naleźć «знайти» з leźć «лізти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naleźć «знайти» | польська |
| leźć «лізти» | польська |
| баду́ритися «штовхатися (вештатися)» | українська |
| нади́бати «знайти» | українська |
| ди́бати | українська |
| найти | українська |
| нахо́дити | українська |
| іти | українська |
| ходи́ти | українська |
о́бийдинь «колода; завада, яку всі обминають; людина, якої всі уникають»
похідне утворення від [обийти́] «обійти», пов’язаного з іти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обийти́ «обійти» | ? |
| іти́ | ? |
лімі́т
фр. limite «границя, межа, ліміт» походить від лат. līmes (род. в. līmitis) «межа, дорога між полями», що являє собою давне складне утворення з основ прикметника līmus «поперечний», спорідненого з дангл. līm «гілка; член тіла», дісл. limr «тс.», і дієприкметника it«ідучий», пов’язаного з еō, īre «йти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
запозичення з французької мови;
р. болг. схв. лими́т, бр. лімі́т, п. ч. слц. вл. limit, слн. limít(a);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліміта́ція
лімітува́ти
понадлімі́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лімі́т | білоруська |
| лими́т | болгарська |
| limit | верхньолужицька |
| līm «гілка; член тіла» | давньоанглійська |
| limr «тс.» | давньоісландська |
| līmes «межа, дорога між полями» (род. в. līmitis) | латинська |
| līmus «поперечний» | латинська |
| līmitis | латинська |
| līmitis | латинська |
| limit | польська |
| iti | праслов’янська |
| лими́т | російська |
| лими́т | сербохорватська |
| limit | словацька |
| limít(a) | словенська |
| іти́ | українська |
| limite «границя, межа, ліміт» | французька |
| it «ідучий» | французька |
| limit | чеська |
| īre «йти» | ? |
| еō | ? |
ініціа́л
запозичення з німецької чи французької мови;
нім. Initiále «початкова буква», initiál «початковий», фр. initial, як і англ. initial «тс.», походять від лат. initiālis «первісний, початковий», пов’язаного з initium «вступ, початок», яке зводиться до дієслова ineo «входжу, вступаю», утвореного з префікса in- «в-» і дієслова ео (itum, īre) «іду, ходжу», спорідненого з псл. iti, укр. іти́;
р. болг. инициа́л, бр. ініцыя́л, п. inicjał, ч. слц. слн. iniciála, вл. iniciala, м. иниција́л, схв. иницјāл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ініціа́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| initial «тс.» | англійська |
| ініцыя́л | білоруська |
| инициа́л | болгарська |
| iniciala | верхньолужицька |
| initiālis «первісний, початковий» | латинська |
| initium «вступ, початок» | латинська |
| ineo «входжу, вступаю» | латинська |
| ео «в-» | латинська |
| īre «іду, ходжу» | латинська |
| itum | латинська |
| иниција́л | македонська |
| Initiále «початкова буква» | німецька |
| initiál «початковий» | німецька |
| inicjał | польська |
| iti | праслов’янська |
| иницùјāл | сербохорватська |
| iniciála | словацька |
| iniciála | словенська |
| іти́ | українська |
| initial | французька |
| iniciála | чеська |
| инициа́л | ? |
іо́н (електрично заряджена частинка)
запозичене з англійської мови, можливо, через посередництво французької і німецької;
англ. ion (фр. ion, HİM. Ión) «тс.» створено як науковий термін у XIX ст. М. Фарадеєм на основі гр. ἴov (ἰών) «ідучий», дієприкм. від дієслова εμι, ἰέvαι «іти», спорідненого з лат. ео, īre «тс.», псл. iti, укр.іти́;
р. ио́н, бр. іо́н, п. jon, ч. ion, jont, ijon, слц. ión, iont, вл. ion, болг. йон, схв. ōн, слн. ión;
Фонетичні та словотвірні варіанти
іоніза́тор
іонізаці́йний
іоніза́ція
іонізо́ваний
іонізува́ти
іонізу́ючий
іо́нний
йон
йонізува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ion «тс.» (фр. ion, HİM. Ión) | англійська |
| іо́н | білоруська |
| йон | болгарська |
| ion | верхньолужицька |
| ἴov «ідучий» (ἰών) | грецька |
| ἰών | грецька |
| ἰέvαι «іти» | грецька |
| ео | латинська |
| īre «тс.» | латинська |
| Ión | німецька |
| jon | польська |
| iti | праслов’янська |
| ио́н | російська |
| ŭōн | сербохорватська |
| иōн | сербохорватська |
| ión | словацька |
| iont | словацька |
| ión | словенська |
| іти́ | українська |
| ion | французька |
| ion | чеська |
| jont | чеська |
| ijon | чеська |
у́шлий «хитрий До, Чаб; досвідчений, навчений Чаб»
пор. аналогічні похідні утворення укр. за́йшлий, при́йшлий, р. по́шлый;
запозичення з російської мови;
р. у́шлый «хитрий, кмітливий, спритний, проворний» є формою дієприкметника мин. ч. від дієслова уйти́ «піти геть, утекти», раніше також «уникнути» – префіксального утворення від идти́ «йти», якому відповідає укр. іти́, йти;
бр. [ву́шлы] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́шлы «тс.» | білоруська |
| по́шлый | російська |
| у́шлый «хитрий, кмітливий, спритний, проворний» | російська |
| за́йшлий | українська |
| при́йшлий | українська |
| идти «йти» | українська |
| іти | українська |
| йти | українська |
ішо́в
псл. *šьd-lъ, *šьd-la, *šьd-lo, *šьd-li, *šьd-ly, *šьd-la, *šьd-la, *šьd-lě (‹*xĭd-l-), пов’язане чергуванням голосних з xoditi «ходити»;
зводиться до того самого іє. *sed-, що й псл. sěděti, укр. сиді́ти з первісним значенням «пересуватися, сидячи на транспортному засобі»;
р. шёл, шла, шло, шли, бр. ішо́ў, ішла́, ішло́, ішлі́, др. шьлъ, шьла, шьло, шьли, шьлы, шьла, п. szedł, szła, ч. šedl, šla, слц. išiel, išla, вл. sol, šla, болг. шел, шла, схв. ѝшао, ѝшла, слн. šel, šlà, стсл. шьлъ, шьла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́йшлий
за́йшлий
зіше́стя
ішла́
ішли́
ішло́
йшла
йшли
йшло
йшов
наше́стя
пішла́
пішла́
пішло́
пішо́в
по́шесний
по́шесть
при́йшлий
прише́лець
прише́стя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ішо́ў | білоруська |
| ішла́ | білоруська |
| ішло́ | білоруська |
| ішлі́ | білоруська |
| шел | болгарська |
| шла | болгарська |
| sol | верхньолужицька |
| šla | верхньолужицька |
| шьлъ | давньоруська |
| шьла | давньоруська |
| шьло | давньоруська |
| шьли | давньоруська |
| шьлы | давньоруська |
| шьла | давньоруська |
| *sed- | індоєвропейська |
| szedł | польська |
| szła | польська |
| *šьd-lъ | праслов’янська |
| *šьd-la | праслов’янська |
| *šьd-lo | праслов’янська |
| *šьd-li | праслов’янська |
| *šьd-ly | праслов’янська |
| *šьd-la | праслов’янська |
| *šьd-la | праслов’янська |
| *šьd-lě (‹*xĭd-l-) | праслов’янська |
| *xĭd-l- «ходити» | праслов’янська |
| xoditi | праслов’янська |
| sěděti | праслов’янська |
| шёл | російська |
| шла | російська |
| шло | російська |
| шли | російська |
| ùшао | сербохорватська |
| ùшла | сербохорватська |
| išiel | словацька |
| išla | словацька |
| šel | словенська |
| šlà | словенська |
| шьлъ | старослов’янська |
| шьла | старослов’янська |
| сиді́ти «пересуватися, сидячи на транспортному засобі» | українська |
| šedl | чеська |
| šla | чеська |
ано́ «ану»
паралельне до ану́ складне утворення з підсилювальної частки а і обмежувальної частки но, збереженої в складі частки [іно́] «тільки» та в спонукальних виразах типу іди́-но;
(вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аньо́
(вигук, яким відганяють собак)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ану́ | ? |
| а | ? |
| но | ? |
| іно́ «тільки» | ? |
| іди́-но | ? |
неді́йшлий «який не досяг свого повного розвитку, зрілого віку; недозрілий»
результат злиття частки не і дієприкметника ді́йшлий «дозрілий», пов’язаного з ішо́в;
р. [недо́шлый] «який не дійшов чогось, не досяг чогось; недозрілий, неготовий, не змужнілий», бр. нядо́шлы «кволий», п. niedoszły «який не дійшов; який мав відбутися і не відбувся; недозрілий, недостиглий», вл. njedóšły «який не дійшов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неді́шлий
«слабий, слабовитий, хворобливий»
нєду́шлы
«слабий, слабосильний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нядо́шлы «кволий» | білоруська |
| njedóšły «який не дійшов» | верхньолужицька |
| niedoszły «який не дійшов; який мав відбутися і не відбувся; недозрілий, недостиглий» | польська |
| недо́шлый «який не дійшов чогось, не досяг чогось; недозрілий, неготовий, не змужнілий» | російська |
| не і дієприкметника ді́йшлий «дозрілий» | ? |
| ішо́в | ? |
по́шлий «обмежений, банальний, вульгарний»
р. по́шлый «вульгарний; банальний» є результатом семантичної видозміни ст. по́шлый «давній; звичайний», пов’язаного з шел «ішов», якому відповідає укр. ішо́в;
запозичення з російської мови;
бр. по́шлы «вульгарний; банальний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опо́шлити
опо́шлювати
опошля́ти
пошлі́ти
пошля́к
пошля́тина
спо́шлити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́шлы «вульгарний; банальний» | білоруська |
| по́шлый «вульгарний; банальний» | російська |
| шел «ішов» | російська |
| ішо́в | українська |
предешній «попередній»
очевидно, результат видозміни п. ст. przedeszły «минулий» (дієприкм. мин. ч. від дієслова przedejć «іти попереду, перед кимось»), утвореного за допомогою префікса przed(e)- «перед-» від szedł «ішов», якому відповідає укр. ішо́в;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szedł «ішов» | польська |
| ішо́в | українська |
прише́стя «прихід, прибуття»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. пришьствиѥ є похідним від дієприкм. пришьдъ «той, що прийшов», утвореного за допомогою префікса при- «при-» від шьдъ, спорідненого з укр. ішо́в і пов’язаного з дієсловом ходити «ходити»;
р. болг. прише́ствие, бр. прышэ́сце, др. пришьствие, пришествие, м. пришествие;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прышэ́сце | білоруська |
| прише́ствие | болгарська |
| пришьствие | давньоруська |
| пришествие | македонська |
| прише́ствие | російська |
| пришьствиѥ | старослов’янська |
| ішо́в «ходити» | українська |
| ходити «ходити» | українська |
| пришествие | українська |
| пришьдъ «той, що прийшов» | ? |
| при- «при-» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України